Вища освіта в фотографії

Раду Штерн

Вища освіта в області фотографії в нашій країні - предмет особливий. З одного боку, в російському класифікаторі спеціальностей вищої професійної освіти взагалі немає ніяких «фотографів» - ні «художників», ні будь-яких інших. З іншого боку, в фотографічному співтоваристві регулярно виникають дискусії - наскільки взагалі фотографу потрібно саме вищу освіту, чому не можна обійтися фотошколи і курсами додаткової освіти, яких зараз безліч. Які знання забезпечують реалізацію і успішність у професії?

У пошуку відповідей на ці питання ми звернулися до досвіду західних колег. Раду Штерн / Radu Stern кілька років очолював Школу прикладних мистецтв міста Вевей (Швейцарія) - до складу цього вузу входить один з найсильніших в Європі факультет фотографії. Пан Штерн - нині завідувач відділом освіти в Музеї фотографії Musee de l 'Elysee (Лозанна, Швейцарія) - поділився своїм баченням сучасної ситуації в області професійного навчання для фотографів.

Питання задає завідувач кафедри кіно- та фотомистецтва Санкт-Петербурзького державного університету культури і мистецтва (Гуки) Володимир Семенович Чутко.

В. С. Чутко: Наскільки професія фотографа нині затребувана в світі? На Ваш погляд, не гублять чи професійну фотографію зміни інфраструктури мас-медіа - відмова від штатних фотографів і опора на фотобанки, стокові агентства?

Р. Штерн: На ​​мій погляд, в професії фотографа стався «вибух». Зараз попит на професійних фахівців щодо «створення картинок» - величезний. Створювати технічно бездоганні зображення стає все простіше. Однак все складніше стає створювати фотографії, якісні з точки зору форми і змісту. Кожне нове зображення змушене вступати в змагання з мільйонами вже існуючих картинок. І, щоб його побачили, воно повинно бути відмінним від попередніх. У такій ситуації вихід для навчальних закладів - перенести акцент в навчанні з технології створення зображення на розвиток творчої оригінальності. Що стосується прес-фотографії, там дійсно склалася специфічна ситуація, коли конкурентом професійного фоторепортера стає не тільки стічне агентство, але і людина з натовпу. Будь-, у кого в кишені є мобільний телефон, в наш час потенційно стає автором картинки.

Чи часто випускники вузів, де навчають «візуальних мистецтв», працюють за фахом - фотографами, художниками? І, якщо вони знаходять таку роботу, наскільки вона їх забезпечує? Або для більшості заняття фотографією перетворюється на хобі, незважаючи на диплом в кишені?

На Заході у найбільш успішних фотографів / «фахівців зі створення зображень» немає постійної роботи, все більше поширюється варіант «фрілансовой» зайнятості. Винятком, мабуть, є викладацька робота в коледжах, художніх вузах, фотошколи. Успішний фотограф, чиє ім'я на слуху, буде забезпечений замовленнями від музеїв, виставкових залів, культурних, муніципальних установ, приватних компаній. Такі фотографи виставляються, публікують книги і продають свої роботи. Менш відомі фотографи, звичайно, змушені шукати постійну роботу, далеко не завжди за фахом.

Чи мають вузи якісь зв'язки з майбутніми місцями роботи фотографів - з новинними виданнями, фотоагентствами, галереями?

Навчальним закладам необхідно налагоджувати зв'язки з «миром зображень». Вони повинні розвивати відносини з різними «користувачами» - не тільки з періодичною пресою та інформаційними агентствами, але з усіма без винятку видами організацій, яким можуть бути потрібні послуги фотографів. Багато з цих інституцій зацікавлені у фахівцях, в роботах яких проглядається свіжий погляд. Студентам, в свою чергу, набагато цікавіше працювати над реальними проектами, ніж над абстрактними навчальними завданнями.

Що написано в дипломі випускника вищої школи фотографії - «магістр фотографії», «магістр художньої фотографії», «магістр візуальних мистецтв»?

По різному. Як правило, художній вуз дає диплом MA (Master of Arts, «магістр мистецтв») або MFA (Master of Fine Arts, «магістр витончених мистецтв»). У деяких школах це Master of Visual Arts (магістр візуальних мистецтв). Щоб отримати ступінь MFA, необхідно захиститися за програмою «магістр мистецтв» і підготувати власну виставку. Деякі школи, наприклад, Університет мистецтв в Гельсінкі, видають диплом MA in Photography (магістр мистецтв в області фотографії) і навіть мають аспірантуру по напрямку «фотографія».

Колишні технічні школи, такі як Brooks в Сан-Франциско, знижують кількість годин, відведених на викладання технології, приділяючи все більше уваги власне «картинці». Деякі навчальні заклади - наприклад, Технологічний інститут в Рочестері, - навпаки, все глибше йдуть в спеціалізацію на технічну сторону явища. Їх випускники - експерти в першу чергу за технологією створення зображень.

На що, в такому разі, націлені вищі школи фотографії - на виховання художників або фахівців в області прикладної фотографії?

Як я вже сказав, завдання вчити фотографії як ремеслу все більше застаріває. Мені здається, такий підхід можна назвати скоріше тренуванням навику, ніж власне освітою. Поглиблене вивчення ремесла, можливо, допомагає викладачам фототехнології відчувати себе спокійніше, але не сприяє самостійному пошуку власного візуального мови у студентів. З практичної точки зору, всі існуючі технології фотографії - від прес-фотографії або рекламної до підводного або астрономічної - вивчити неможливо. Я вважаю, що знайомство з технологією, безсумнівно, необхідно - але тільки з тією технологією, яка буде застосовуватися! Тобто, студенту, який збирається стати військовим фотографом, зовсім необов'язково вивчати особливості зйомки камерою «Сінара».

В ідеалі, викладання технічних дисциплін у ВНЗ має бути замінено наявністю висококласних технічних консультантів, до яких студенти мають можливість звернутися при необхідності. Крім того, навчальний заклад має забезпечувати необхідні технічні ресурси і заохочувати студентів до їх використання.

Які стандарти, програми, які застосовуються в навчанні? Що повинен знати студент до того моменту, коли залишають стіни навчального закладу? Якою мірою він повинен бути знайомий з технологією, теорією, чимось ще?

Визначити конкретний набір знань, необхідних кожному в цій галузі - завдання складне і, якщо чесно, застаріла. Це заняття, безсумнівно, додає впевненості тим, хто відповідає за організацію навчального процесу, але, по суті, не відповідає реальному стану справ в світі, де існують зображення. Якийсь конкретний набір знань, необхідний абсолютно кожному фотографу / «творцеві зображень», визначити, виявляється, неможливо. У багатьох навчальних закладах, де є відділення фотожурналістики, більше не викладається технологія ручної обробки і друку зображень. Замість спроб вирішити утопічну завдання дати кожному студенту якийсь загальний обсяг знань, навчальні заклади повинні прагнути створювати сприятливе середовище для розвитку сильних особистостей, давати можливість студентам шукати і вибирати область роботи собі до душі. І, зрозуміло, школа повинна задавати стандарт якості для найрізноманітніших індивідуальних проектів.

Які західні вузи вважаються передовими в області навчання фотографії / візуального мистецтва?

Репутація навчального закладу змінюється досить швидко. Змінилися один-два основних викладача - і відповідно змінилося і якість самої школи. На сьогоднішній день серед найсильніших в цій області я б назвав магістерські програми Єльського університету і Школи візуального мистецтва в Нью-Йорку.

Записала і перевела Марія Гур'єва