Даль як відкриття

1. Серед незмірну армії всіх книг планети особливе місце займають словники. На відміну від воспаряющему...
2. Вічно живий словник
3. «Благословенна Україно!»
4. головний дар

Серед незмірну армії всіх книг планети особливе місце займають словники. На відміну від воспаряющему томів поезії і швидких на експеримент романів, словники покликані охороняти каркасні рамки мов.

Відповідно і творці словників повинні особливо виділятися серед гвардії «служителів слова». Чи не правда, укладач першої «Британської енциклопедії» Вільям Смелли і автор «Острова скарбів» Роберт Льюїс Стівенсон представляються антиподами, як мінімум - строгим дисциплінованим організатором і бунтує нестримним романтиком? Якщо свідомість не обтяжене спеціальним філологічною освітою, то такими ж різними можуть здатися, наприклад, фігури Олександра Пушкіна і Володимира Даля: виникають образи великого реформатора і великого консерватора російської мови. Але чи так це?

подарунок друга

Чудово, що коли починаєш впритул знайомитися з біографіями великих людей, виявляється, що якщо вони були сучасниками, то обов'язково якось перетиналися. Парами або гронами, за партами або в подружньому житті, в творчих майстернях або в дружніх союзах. Іноді ці перетину не породжують явних проектів, наприклад, Андрій Тарковський і Вознесенський вчилися в одному класі - і?

Автор «Тлумачного словника живої великоросійської мови» Володимир Даль був знайомий з героями Російсько-турецької війни адміралом Нахимовим і хірургом Пироговим, приятелював і співпрацював з класиками російської та української літератури Гоголем і Криловим, Шевченко і Гребінкою, Жуковським і Язиковим, Квіткою-Основ'яненко і Максимовичем . І дружив з Пушкіним.

Може бути, тому, що Пушкіна, як яблуню бджоли, оточували медоносних люди його епохи, а він щедро ділився з ними ідеями і задумами. Наприклад, «Мертві душі» Микола Васильович написав з подачі свого старшого друга Олександра Сергійовича. З Далем же Пушкін дружив особливо близько. На сході є вираз, що визначає висоту дружби: «друг, який поховає». А Пушкін вмирав буквально на руках у Даля ...

Їхнє знайомство почалося з того, що датчанин по крові Володимир Даль ... народився на Луганщині. Батько його був виписаний з Данії в Росію Катериною ІІ як прославлений лінгвіст, знавець восьми мов, на блискучу посаду придворного бібліотекаря. Але, як пише Олеся Миколаєва:

... Бути іноземцем в Росії почесно, коли не гріх,
надійно, коли безпечно, сумно, коли не смішно.
Він прийнятий за вищим чину, як ангел, що зійшов з небес,
і він же - втришия і в спину хрестом виганяємо, як біс.

Щось не склалося з імператорської синекурою, і карамболь «долі іноземця в Росії» заніс Йохана-Івана Даля, після навчання медицині в Німеччині, в містечко Луганський Завод. Його дружина, Марія Христофорівна Фрейтаг, велика розумниця і поліглот, поїхала за чоловіком на нашу Слобожанщину. Скромненький будиночок, в якому в 1801 народився і виріс їхній первісток Володимир, майбутній автор високоповажного словника, до цього дня зворушливо зберігається в статусі музею в робочому районі Луганська вдячними земляками.

Питання батьківщини не залишав молодого талановитого іноземця, полюбив нашу дикий степ. Але поїздка Володимира Даля в Данію, на батьківщину предків, вселила в нього впевненість: «Хто якою мовою думає, той до того народу і належить. Я думаю по-російськи ». Батьківщину не вибирають? Вибирають!

По-справжньому думаюча людина - напевно пише, ось і Даль багато вправлявся в письменницьку майстерність і в ґрунтовних щоденниках свого життя, і в художніх творах. На честь своєї «нової» батьківщини Володимир Даль пише собі псевдонім Козак Луганський і випускає збірку казок, які увібрали щедрий, простий, здрастуй, місткий, винахідливий і правдивий народну мову. Після прочитання побутових спостережень Козака Луганського образ Даля як суворого охоронця норм російської словесності починає видозмінюватися. І вже ясніше проглядається привід для його знайомства з головним поетом імперії.

Але по дорозі до першої зустрічі з Пушкіним Даль, через народної прямоти і дотепності своїх творів, спочатку потрапляє ... на лаву підсудних. На щастя, від в'язниці Козака Луганського рятує російський поет Василь Жуковський - йому, синові захопленої туркені, з «долею іноземця в Росії» пощастило. Василь Жуковський служить наставником майбутнього імператора Олександра Другого, визволителя селян від кріпацтва. Ймовірно, високі вихователі втовкмачили спадкоємцю трону багато ділового. Ідея ж просити батька, імператора Миколи Першого, про звільнення з-під варти Володимира Івановича Даля належить безсумнівно Жуковському.

З уцілілим збіркою своїх казок «з перекази народного усно», взагалі-то вилученого з продажу, Даль сам, без церемоніальних рекомендацій, йде знайомитися з Олександром Сергійовичем. Літератори стверджують, що близькість і фортеця їх подальшої дружби визначило споріднене ставлення до завдань мови, до питань і проблем російської літератури. І що ідея оформити численні записи «тлумачного німця» в тлумачний словник настійно втовкмачити Далю саме Пушкіним.

Вічно живий словник

Для неосяжного океану імперії зовсім не парадоксально, що словник російської мови становить датчанин по крові. Можливо, це закономірність: бездонна спрага проникнути в таїнства мови породжується саме позицією зовнішнього ракурсу.

Євангеліє вчить - «Блаженні вбогі духом» - тобто, щоб наповнитися духом, потрібно спочатку визнати його катастрофічну нестачу. Так влаштована людина: всезнаючого важко чогось навчити. А той дивак, який говорив: «Я знаю, що нічого не знаю», - досі славиться мудрецем.

Даль смиренно почитав себе перед російською мовою як би нічого не знають, вічним учнем. Це дорівнювало або підносило його до рівня дитини. Можна сказати, він з дитячою відкритістю чіплявся до простих російським і українським мужикам з розпитуваннями про тлумачення того чи іншого слова, ідіоми, прислів'я, приказки, прикмети, обряду, звичаю.

Але думається, що запорука успішності словника не тільки в інтересі першовідкривача. Що таке для нас сьогодні словник? Нормировка, правильність, зразок. А Даль, складаючи словник, був скоріше поетом, ніж лінгвістом. Словник Даля більше не про те, як правильно, - а про те, як можливо! В сучасну літературну мову своєї епохи Даль впустив нечесані зарості живої народної мови, з буйними полянами діалектів і фразеологізмів.

Можна сказати, що Даль нишпорив по закутках імперії російської мови, як шукач, як голодний звір - в пошуках коштовностей, які століттями створювала народна мова. Як не захопитися глибині цієї людини - двісті тисяч слів! Три тисячі прислів'їв і приказок! А він все не вгамовувався, не зупинявся в доповненнях до свого словника - до самої смерті! Захопимося разом з Пушкіним, який говорив одному: «Ваше збори не проста затія, не захоплення. Роками збирати скарби - і раптом відкрити скрині перед здивованими сучасниками і нащадками! »

Даль був до того не стереотипної, творчою особистістю, до того «пушкіним», що не втримався і «поклав в скриню» кілька власних придуманих слів. Одне з найбільш чудових - «ловкосілье» - наш богатирський відповідь грецької «гімнастики».

Тлумачний словник Даля влаштувати не академічно, можна навіть сказати, невірно влаштований, всупереч правилам. Незвичайний словник, який не повчає, а дивується. Чи не вибудовує по поличках, а занурює в бурхливу стихію неконтрольованої майстерні слова, ім'я якої - народ. «Мова - ти головну працю свого вітчизни», - наполягає Борхес.

«Благословенна Україно!»

І ці, і такі слова належать Володимиру Далю: «Будучи родом з Новоросійського краю, я з рідним почуттям маю і згадую все відноситься до Південної Русі і України». А ось ці - Віссаріона Бєлінського: «Малоросія - немов батьківщина його».

З дитинства Володимир Даль збирав і вбирав мову, уклад і поетику жителів українського степу. І майже через півстоліття праць написав ректору Київського університету, професору Михайлу Максимовичу: «Я зібрав з помічником Лазаревським таки повний словник малоросійської мови».

Це зібрання тлумачень українських слів, приказок, прислів'їв, малих форм українського фольклору під редакцією Даля світло не побачило. Але матеріали, зібрані Козаком Луганським, чудесним чином, як струмок річку, наповнили повноводний працю укладача першого фундаментального словника української мови - Бориса Грінченка.

І хіба не дивно, що Грінченка теж родом зі Слобожанщини? Два словника, два учасника - на одну Східну Україну!

Сьогодні значимість Даля висвітлює життя Луганська, як діамант корону. Три пам'ятника Володимиру Івановичу та Літературний музей його імені, до якого стікаються старателі слова з п'ятої частини суші нашої планети! І Східноукраїнський університет імені Володимира Івановича - все в честь, все в пам'ять найбільшого незнайки великих мов Росії та України.

Так, за національністю Даль був і залишається для України двічі іноземцем - німцем, думаючим російською мовою. Але хто з корінних українців може сказати, що ми служимо Богові і батьківщині, так, як цей «чужак»?

головний дар

Ім'я Даля дивиться з корінця тлумачного словника. Його німецьке прізвище ми, не замислюючись, зчитуємо як російське вільнолюбне слово. І якщо Спеціально не рити, то Володимир Даль нам відомий як титан словесності, і крапка. Але варто підійти до фігури Даля ближче, як зі сторінок його біографії обрушаться дивовижні відкриття, і образ Даля ще раз і ще раз зміниться незвичайно.

Перерахуємо вже відоме: укладач незвичайного тлумачного словника, невтомний етнограф, літератор, Козак Луганський, друг Пушкіна, автор сотень публікацій, статей і творів. Це все живе в космосі мови, і тому досить закономірно.

Але хіба не дивний той факт, що Даль був одним з найталановитіших хірургів свого часу? Вивчившись в Петербурзькому морському кадетському корпусі (до речі, моряк і офіцер!), Даль відправився в Дерптський університет і здобув освіту медика, як батько. Між іншим, там же він отримує медаль ще й від місцевого філософського факультету!

Російсько-турецька війна закликає його на фронт, і тут красномовніше рядків з щоденника Даля не скажеш: «Бачив тисячу, іншу поранених, якими покрилося поле ... різав, перев'язував, виймав кулі ...» Даль стало не тільки нашим мовам. Він в прямому сенсі рятував від смерті наших з вами прадідів. Виходить, що завдяки Далю ми такі ось жівёхонькіе - і пристроєм голови, і життям живота ...

Але одного разу під час військових дій Даль отримав від свого медичного начальства догану - нібито за ухилення від виконання лікарських обов'язків. Що ж трапилося? Виявляється, в розпалі бою, коли життя безлічі солдатів залежала від швидкості наведення переправи, Даль успішно очолив спорудження ... понтонного моста!

Подій і умінь, нагород і посад, праць і поїздок в життя Даля стільки, що вистачило б і на три значних фігури, на три повноцінні життя. Здається, стало це можливим тому, що Даль ще в молодості поставив перед собою мету: «Я відчув необхідність у ґрунтовному навчанні, в освіті, щоб бути на світлі корисною людиною».

Повчальне початок, вражаюче втілення. А кінець життєвого шляху Даля - і є вражаючим, і повчальний одночасно. Батьки Володимира Івановича були лютеранами, іновірцями. Але активне занурення в мови православних світів зробило свою справу: вже посивівши, Даль зізнається, що православним по суті вважає себе давно. Але щоб не було галасу навколо перехрещення відомої особистості і високопоставленого чиновника, Даль церковно закріпив своє православ'я без розголосу, смиренно і тихо, перед самою смертю.

І ця точка в кінці життя, насиченою служінням, - найважливіший дар Даля батьківщині. Ухвалення таким чесним людиною Православ'я - прийняття не автоматичне, як буває у нас, аборигенів, а усвідомлене, випробуване тисячами битих верст, складних зустрічей, розмов, жорсткої правди, що не показне, прихованою, а значить, даний - це уклін, це визнання нашої землі вище всяких словників.

Наталя Багінська