Український історик про важливість відкриття архівів КДБ: "Непокаране зло росте"

1. Зізналися агентів КДБ Литви радянських часів близько 1,5 тисячі
2. У білоруському КДБ подивитися справу з архіву можна лише родичам

Відкриття загального доступу до архівів КДБ, де зберігаються справи жертв масових репресій, має стати справою не тільки істориків, але також громадськості та правозахисників. Таку думку висловив глава архіву Служби безпеки України Андрій Когут на IV Білоруському правозахисному форумі, який проходить у Вільнюсі.

Тему архівів КДБ під час форуму підняла керівник Білоруського документаційного центру (зареєстрований в Литві), правозахисниця Раїса Михайлівська, оскільки буквально недавно білоруські історики та громадськість в черговий раз просили білоруську владу забезпечити вільний доступ до справ репресованих білорусів, встановити місця масових розстрілів і визнати злочином пропаганду сталінізму. МВС і КДБ відповіли , Що в архівах немає інформації про місця розстрілу жертв репресій.

- Ця тема для білоруської влади дуже чутлива, і, напевно, тому нам так важко працювати в ній - держава не йде нам назустріч. Але ми все одно вважаємо, що тема сталінських репресій безпосередньо пов'язана з репресіями нинішніми: методи ті ж, способи ті ж, органи і назви ті ж. Держава на своєму рівні не відреклася, що не покаялася, що не очистилося. І ми живемо з цією спадщиною і вантажем, - сказала керівник Білоруського документаційного центру Раїса Михайлівська.

В Україні справи жертв репресій може подивитися будь-який бажаючий. Зберігаються вони в архіві Служби безпеки України, куди передали матеріально-технічне забезпечення КДБ після розпаду СРСР і розпуску КДБ. І, за даними українських істориків, архіви доступні громадськості на 99%. Проте на сьогодні в Україні залишається близько 20 тисяч нереабілітованих.

Андрій Когут. Фото: 112.ua

- Ті питання, які пов'язані з радянським минулим, дуже важливі, якщо ми хочемо, щоб це минуле не повторювалося, - вважає Андрій Когут, керівник архіву Служби безпеки України. - Тому питання реабілітації дуже важливий. Але є такий момент: в Україні продовжує діяти Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Тобто сама назва говорить про те, коли він був прийнятий - за радянських часів. І відповідно до нього, частина репресованих не може бути реабілітована, оскільки вони боролися не тільки за права людини, а й проти існування радянського ладу. Через це вони до сих пір не можуть бути реабілітовані. Таких людей близько 20 тисяч осіб. Але скоро пройде друге читання нової редакції цього закону в парламенті, і, сподіваюся, цей гештальт ми закриємо. Ми переконані, що непокаране зло зростає. Тому ті, хто винен, повинні бути покарані, а ті, хто був жертвою, - реабілітовані. І відкриття загального доступу до архівів КДБ, де зберігаються справи жертв масових репресій, має стати справою не тільки істориків, але також громадськості та правозахисників.

Архів СБУ зберігає документи з 1917 по 1991 роки. Це понад 800 тисяч справ. Кількість осіб підрахувати неможливо - до протоколу можуть бути підшиті справи десятків або сотень людей. Крім особистих справ, в архіві зберігаються накази та інструкції. Наприклад, є інструкції, як видавати «липові» довідки родичам репресованих: про те, що людину розстріляли, нікому не говорили, а в довідці писали, що він загинув в таборі або в Сибіру.

- У нашому архіві можна знайти і справи білорусів. Але це складно, зазвичай, якщо людина народилася в Білорусі, а розстріляли його в Україні, то його справа, швидше за все, відправили до Білорусі. Але якщо він служив чекістом в Україні, то його справа буде зберігатися у нас, за місцем його останньої служби, - пояснив Когут.

Доступ до інформації архіву - максимальний. В архіві СБУ кожен бажаючий може подивитися і почитати що зберігаються там документи. Співробітники архіву періодично влаштовують тематичні виставки та заходи, щоб всі бажаючі могли ознайомитися з наявною інформацією.

Крім теми репресій, піднімається і ще одна важлива тема для України - аварії на Чорнобильській АЕС. За словами історика, документи, що зберігаються в архіві, говорять про те, що аварії на станції були і до 1986 року. Але про них замовчували.

- Якщо подивитися на всі ті документи, які зберігалися в КДБ, то головне питання, яке виникає: чому така велика аварія трапилася тільки в 1986 році? Раніше було ще дещо не таких масштабних, але серйозних аварій, які не отримали розголосу. Але сама система і те, що ми бачимо в документах КДБ, показує, що питання стояло не в тому, буде аварія чи ні, а в тому, коли вона буде. І це теж питання відповідальності системи, того, що ми не хочемо повторення цих ситуацій.

Зізналися агентів КДБ Литви радянських часів близько 1,5 тисячі

У Литві вся інформація з архівів КДБ зберігається в Особливому архіві Литви, який був створений в 1995 році для зберігання документів колишнього КДБ Литовської СРСР. Документи в новий архів везли з 300 кабінетів КДБ в мішках. Правда, в новий архів попало не все - частина документів співробітники КДБ встигли знищити або відвезти. Проте понад 200 тисяч документів збереглося. За даними довідки КДБ 1990 року, понад 53 тисяч справ було знищено, з них більше 30 тисяч особистих справ агентів, більше 26 тисяч справ відвезли в інші республіки, серед них 5 тисяч особистих справ агентів.

- В архівах зберігаються справи тільки на 43 агента КДБ, є картотека з кличками агентів і деякими біографічними даними, залишився один журнал реєстрації з прізвищами агентів, - розповіла Вільма Ектіте, фахівець Особливого архіву Литви.

Що стосується порядку доступу до архівів КДБ, то з 1993 по 2006 рік загальний принцип доступу був таким: колишні політв'язні могли ознайомитися зі своїми справами. Їх члени сім'ї могли ознайомитися з цими справами тільки після смерті політв'язня або отримавши від нього дозвіл на ознайомлення зі справою. Дослідники з Литви або закордону могли ознайомитися зі справами КДБ і МВС, але були зобов'язані пред'явити лист з навчального закладу, в якому вказувалася тема дослідження і її хронологічні рамки. Документами колишнього архіву Комуністичної партії можна було користуватися, пред'явивши лише документ підтверджує особу. Але частиною документів КДБ і МВС могли користуватися тільки співробітники Департаменту безпеки, прокуратури, суду і т.д. Це справи відділу розслідувань КДБ, справи агентів, оперативні документи МВС.

- Але з 2007 року діють самі ліберальні поправки в закон про документи і архівах, в яких зазначено, що особливу частину Національного фонду складають документи НКВС, КДБ, МКГБ 1940-1941 років, документи МВС до 1954 року, документи Комуністичної партії Литви і підвладній їй структур. Доступ до цих документів не обмежений, крім двох випадків: якщо в них є інформація про осіб, які співпрацювали зі спецслужбами СРСР і які зізналися в цьому під час люстрації, або якщо особа, що потерпіла від спецслужб СРСР, не хоче, щоб інформація про нього була відома до його смерті. Але в практиці такого випадку не було, - пояснила історик.

Зізналися агентів КДБ Литви радянських часів близько 1,5 тисячі.

Проте є в архіві і 756 справ із забороненими сторінками і 25 справ, заборонених повністю. У разі, якщо мова йде про справу із забороненими сторінками, справа дають дивитися, вилучаючи їх з нього.

У білоруському КДБ подивитися справу з архіву можна лише родичам

У Білорусі ситуація з відкриттям архівів КДБ досі досить плачевна. Історики не раз зверталися в КДБ, МВС, Адміністрації президента і Рада міністрів. Але доступ до архівів досі закритий для громадськості. І, як кажуть історики, ситуація не зміниться ще найближчі як мінімум 13 років.

- З доступом до архівів і справах в Білорусі все складно. У нас, звичайно, можна піти в КДБ і подивитися архів. Але для цього треба довести, що ти родич тій людині, чия справа хочеш подивитися. І це при тому, що у нас в законодавстві вказано, що подивитися справи можуть і інші особи, які не є родичами тому, кому належить справа. Все це у нас ігнорується, - розповів історик Дмитро Дрозд.

За словами історика, доступ до справ репресованих і реабілітованих обмежений, фактично закритий, в Білорусі до 2030-2060 років.

- Це пояснюють тим, що до справи кожного репресованого в 60-х роках і пізніше приклеєна довідка про реабілітацію. І працівникам архівів КДБ терміни доступу до справ треба відраховувати з моменту реабілітації, а не від терміну створення документа, як написано в законі, - зауважив історик.

Справи репресованих органами БССР будуть передані з закритих відомчих архівів КДБ і МВС в 2081 і 2084 роках.