Агата Крісті - Кішка серед голубів

Агата Крісті

Кішка серед голубів

Agatha Christie cat among the Pigeons

Copyright © тисяча дев'ятсот п'ятьдесят дев'ять Agatha Christie Limited. All rights reserved.

AGATHA CHRISTIE, POIROT and the Agatha Christie Signature are registered trademarks of Agatha Christie Limited in the UK and / or elsewhere.

All rights reserved.

© Ібрагімова Н. Х., переклад на російську мову, 2015

© Видання російською мовою, оформлення. ТОВ «Видавництво« Ексмо », 2015

* * *

Пролог

літній семестр

У Мідоубенкской школі йшов день відкриття літнього семестру. Промені передвечірнього сонця освітлювали плавний вигин гравійної під'їзної дороги перед будинком. Парадні двері була гостинно відчинені, а за нею, чудово гармонируя з її георгіанський пропорціями, стояла міс Вансіттарт - зачіска волосок до волоска, жакет і спідниця бездоганного крою.

Деякі необізнані батьки брали її за саму велику міс Булстроуд; вони не знали, що зазвичай міс Булстроуд віддалялася в якусь подобу «святая святих», куди допускалися лише обрані і привілейовані відвідувачі.

З одного боку від міс Вансіттарт, діючи в злегка іншій площині, стояла міс Чедвік, затишна і компетентна; настільки невід'ємна частина Мідоубенка, що годі й уявити собі школу без неї. Так вона ніколи і не існувала без неї. Міс Булстроуд і міс Чедвік разом заснували школу Мідоубенк. Міс Чедвік носила пенсне, злегка сутулилася, одягалася немодно, говорила невпевнено і була блискучим математиком.

Слова і фрази вітань, милостиво вимовлених міс Вансіттарт, розносилися по всьому будинку:

- Здрастуйте, міс Арнольд! .. Ну, Лідія, тобі сподобався круїз в Грецію? Яка чудова можливість! Ти привезла хороші фотографії? ..

- Так, леді Гарнет, міс Булстроуд отримала ваш лист щодо уроків малювання, і все залагоджено ...

- Як ся маєте, місіс Берд? .. Ні, я думаю, сьогодні у міс Булстроуд не буде часу це обговорити. Міс Роуен десь тут, не хочете поговорити з нею про це? ..

- Ми змінили тобі спальню, Памела. Ти тепер в далекому крилі у яблуні ...

- Так, дійсно, леді Вайолет, погода цієї весни жахлива ... Це ваш молодший? Як тебе звати? Гектор? Який у тебе гарний літак, Гектор ...

- Très heureuse de vous voir, Madame ... Ah, je regrette, ce ne serait par possible, cette après-midi. Mademoiselle Bulstrode est tellement occupеe ... [1]

- Добрий день, професор. Ви знайшли на розкопках щось цікаве?

II

У маленькій кімнаті на другому поверсі Енн Шапленд, секретарка міс Булстроуд, швидко і вміло друкувала на машинці. Енн була миловидної жінкою тридцяти п'яти років, її волосся прилягали до голови на зразок чорної атласної шапочки. Він могла бути привабливою, коли їй цього хотілося, але життя навчило її, що вміння і компетентність часто дають кращі результати, і уникала неприємних ускладнень. В даний момент вона зосередилася на тому, щоб стати такою, якою належить бути секретарці директриси знаменитої школи для дівчаток.

Час від часу, вставляючи новий лист в машинку, вона кидала погляд у вікно і проявляла інтерес до приїхали відвідувачам.

"Боже мій! - здивовано сказала собі Енн. - Я й не знала, що в Англії ще залишилося так багато шоферів! »

Потім мимоволі посміхнулася, коли величний «Роллс-Ройс» від'їхав від школи, а під'їхав дуже маленький, пошарпаний «Остін». З нього вийшов схвильований чоловік разом з дочкою, яка виглядала набагато спокійніше, ніж він.

Так як він невпевнено зупинився, з хати вийшла міс Вансіттарт і взяла ініціативу в свої руки:

- Майор Харгрівз? А це Елісон? Прошу вас, пройдіть в будинок. Я б хотіла, щоб ви самі побачили кімнату Елісон. Я ...

Енн посміхнулася і знову почала друкувати.

«Добра бабуся Вансіттарт, славна дублерша, - сказала вона собі. - Вміє копіювати все прийоми Булстроуд. Вона просто сама досконалість! »

Величезний і майже неймовірно розкішний «Кадилак», пофарбований в два кольори, малиновий і лазуровий, проїхав по під'їзній дорозі (не без праці через свою довжини) і зупинився за древнім «Остіном» поважного майора Алістера Харгрівза. Водій вискочив і відкрив дверцята, і з автомобіля вийшов величезний бородатий смаглявий чоловік в розвівається аба [2], за ним слідом - паризька модниця, а потім - струнка смаглява дівчинка.

Ймовірно, це сама принцеса Як-е-е-там, подумала Енн. Неможливо уявити її в шкільній формі, але, гадаю, завтра я побачу це чудо ...

З такої нагоди з дому з'явилися і міс Вансіттарт, і міс Чедвік.

«Зараз їх відведуть до Її Величності», - вирішила Енн. Потім вона подумала, що, як не дивно, відпускати жарти на адресу міс Булстроуд ніхто не любив. Міс Булстроуд користувалася великим авторитетом.

«Тому стеж-ка ти краще за своїми точками і комами, дитинко, - сказала вона собі, - і закінчи ці листи, які не наробивши помилок».

Не можна сказати, що Енн зазвичай робила помилки. Життя надала їй можливість попрацювати секретаркою в багатьох місцях. Вона була особистим секретарем головного керуючого нафтової компанії, особистим секретарем сера Мервіна Тодхантер, який славився в рівній мірі своєю ерудицією, дратівливістю і нерозбірливим почерком. У числі її роботодавців були два члени кабінету міністрів і високопоставлений державний службовець. Але в цілому вона завжди працювала серед чоловіків. Цікаво, думала Енн, чи сподобається їй, як вона для себе сформулювала, повністю зануритися в середовище жінок? У будь-якому випадку все це теж досвід ... І завжди у неї був Денніс! Вірний Денніс, він повертався із Малайї, то з Бірми, з різних частин світу; завжди однаковий, завжди відданий, він знову і знову робив їй пропозицію вийти за нього заміж. Дорогий Денніс ... Але було б дуже нудно вийти за нього заміж.

У найближчому майбутньому їй буде не вистачати суспільства чоловіків. Всі ці шкільні вчительки, і жодного чоловіка навколо, не рахуючи садівника років вісімдесяти ...

Але тут Енн чекав сюрприз. Виглянувши у вікно, вона побачила чоловіка, підстригають живопліт у самій під'їзної дороги, - явно садівник, але далеко не вісімдесятирічний. Молодий, засмаглий, привабливий. Енн здивувалася: ходили якісь розмови про наймання ще одного помічника, але цей не походив на селюка. О, да ладно, в наш час люди беруться за будь-яку роботу. Деякі молоді люди намагаються зібрати грошей на який-небудь проект або просто якось вижити. Але цей підстригав огорожа дуже вміло. Можна припустити, що він все-таки справжній садівник!

«Судячи з його вигляду, - сказала собі Енн, - з ним може бути цікаво ...»

Вона із задоволенням відзначила, що залишилося надрукувати всього один лист, а потім можна буде прогулятися по саду ...

Нагорі клопотала завідуюча господарством міс Джонсон: розподіляла кімнати, зустрічала новоприбулих і віталася зі старими ученицями.

Вона була рада, що знову починається семестр. Під час канікул міс Джонсон не знала, чим себе зайняти. У неї було дві заміжніх сестри, у яких вона по черзі гостювала, але вони, природно, більше цікавилися своїми власними сім'ями, ніж Мідоубенком. А міс Джонсон, хоч вона і любила своїх сестер, як годиться, цікавив тільки Мідоубенк.

Так, приємно, що почався семестр ...

- Міс Джонсон?

- Так, Памела.

- Міс Джонсон, по-моєму, в моїй валізі щось розбилося. І все речі залило. Я думаю, це масло для волосся.

- Ай-я-яй! - промовила міс Джонсон, поспішаючи на допомогу.

IV

По траві великого газону за гравійної під'їзною дорогою йшла мадемуазель Бланш, нова вчителька французької мови. Вона оглянула оцінюючим поглядом могутнього молодого людини, стригучого живопліт.

«Assez bien» [3], - подумала мадемуазель Бланш.

Вона була стрункою, схожою на мишку і не дуже помітною, але сама помічала все.

Її погляд перемістився на автомобілі, один за іншим під'їжджають до парадного входу. Вона оцінювала їх з точки зору вартості. Цей Мідоубенк був, без сумніву, formidable! [4] Вона підрахувала в розумі прибуток, одержуваний, на її думку, міс Булстроуд.

Так, що говорити ... Formidable!

V

Міс Річ, яка викладала англійську мову та географію, швидкими кроками йшла до дому, раз у раз злегка спотикаючись, бо, як зазвичай, забувала дивитися під ноги. Її волосся, теж як завжди, вибилися з пучка на голові. У неї було негарне обличчя, що виражає напружену готовність.

Вона говорила собі:

«Знову повернутися! Бути тут ... Здається, минуло багато років ... »

Вона впала, наступивши на граблі, і молодий садівник простягнув їй руку і сказав:

- Обережно, міс.

Ейлін Річ подякувала, не глянувши на нього.

Міс Роуен і міс Блейк, дві молодші вчительки, йшли у напрямку до спортивного павільйону. Міс Роуен була худою, темноволосої і енергійною, міс Блейк - пухленької і білявою. Вони жваво обговорювали свої недавні пригоди у Флоренції: картини, які бачили, скульптури, квітучі фруктові дерева і залицяння (як вони сподівалися, з непристойними намірами) двох молодих італійських джентльменів.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?