Синдром роздратованого кишечника: як лікувати?

На питання про те, яка з проблем є однією з найбільш актуальних для сучасної гастроентерології, багато фахівців дадуть відповідь: синдром подразненого кишечника (СРК). Про сучасний стан проблеми та шляхи її вирішення сьогодні читачам «Щотижневика АПТЕКА» розповідає головний спеціаліст НАМН України з гастроентерології та дієтології, віце-президент Української гастроентерологічної асоціації, директор Інституту гастроентерології АМН України доктор медичних наук, професор Юрій Степанов.

Ю. Степанов

За даними деяких досліджень, поширеність даного синдрому в різних країнах становить 6-46% (Boivin M., 2001; Ehlin AG et al., 2003; Wilson S. et al., 2004; Jafri W. et al., 2005; Schmulson M. et al., 2006; Quigley EM et al., 2006). Так, в США СРК відзначають у 5-15% усього дорослого населення, а витрати на лікування хворих з СРК перевищують 1 млрд дол. США в рік (Boivin M., 2001; Müller-Lissner SA et al., 2001; Hungin AP et al., 2005). Поширеність СРК в європейських країнах коливається в діапазоні 3-22% (Müller-Lissner SA et al., 2001). Однак при цьому до сімейних лікарів звертається лише близько 20-28%, а до гастроентерологів - тільки 1-2% пацієнтів. Виходить, що близько 70-80% хворих і зовсім випадають з поля зору фахівців.

СРК відзначають у пацієнтів всіх вікових груп, причому пік захворюваності припадає на працездатний вік, що надає сучасної діагностики та відповідного лікування СРК величезна медико-соціальне значення. У більш старшому віці поширеність СРК знижується. І хоча СРК не загрожує життю пацієнта, він істотно знижує якість його життя. Таким чином, дуже важливо своєчасно діагностувати і лікувати це захворювання.

Що ж таке СРК? За визначенням Всесвітньої гастроентерологічної організації (World Gastroenterology Organisation - WGO), СРК - функціональне захворювання кишечника, що характеризується болем або дискомфортом в животі, здуттям, порушенням роботи кишечника без будь-яких органічних причин (Quigley E. et al., 2009).

Дослідження останніх десятиліть показали, що причини розвитку СРК мають найрізноманітнішу природу і продовжують вивчатися. Так, серед патогенетичних факторів в даний час велика увага приділяється надлишкового або недостатнього впливу серотоніну на різні рецептори (Sikander A. et al., 2009), ролі кортикотропин-рилізинг-гормону (Martinez V. et al., 2006), а також мінімального запального процесу в слизовій оболонці кишечника (Ohman L. et al., 2010). Однак, незважаючи на таку різноманітність патогенетичних факторів, порушення моторної функції товстої кишки (спастичні скорочення і порушення пасажу вмісту по кишечнику) є провідним фактором таких симптомів, як кишкова біль, метеоризм, запор, діарея.

Але що ж запускає патогенетичні фактори розвитку СРК? Традиційно СРК вважається психосоматичних захворюванням. Дійсно, у значної частини хворих відзначають зв'язок початку захворювання або його рецидивів з психо-емоційними порушеннями. Але так відбувається не завжди. В даний час все більше уваги приділяється так званому Постінфекційний СРК. У частини пацієнтів СРК розвивається після перенесеної кишкової інфекції.

Класичний СРК характеризується різноманітними симптомами, наявність і вираженість яких часто варіюють не тільки серед різних пацієнтів, але і протягом певного періоду у одного і того ж пацієнта (Шептулин А.А., 2004; Успенський Ю.П., 2009 року; Яковенко Е. П. і співавт., 2009). Описане стан може тривати роками і суттєво погіршує якість життя пацієнта.

Серед симптомів СРК слід виділити абдомінальний біль, зміна частоти стільця, появі «ургентного» стільця, зміна його консистенції (від рідкого до грудкуватого), дискомфорт або утруднення акту дефекації, відчуття неповного випорожнення кишечника, виділення слизу з калом, тенезми, здуття живота та інші симптоми. Типова хаотичність функції кишечника: іноді запор, іноді діарея, іноді їх поєднання і чергування протягом одного дня. СРК також властивий ряд негастроентерологіческіх симптомів, зокрема прискорене сечовипускання, гінекологічні проблеми, психологічні розлади (тривога, фобії та ін.). СРК дуже часто супроводжується больовим абдомінальним синдромом (Баранська Є.К., 2005).

У зв'язку з різноманітністю причин і проявів діагностувати СРК також непросто, необхідно послідовно виключати наявність органічних захворювань, а лікування має бути комплексним.

Наприклад, з метою усунення моторних порушень застосовують спазмолітики. Дана група препаратів забезпечує як симптоматичний (зменшує вираженість або усуває больовий абдомінальний синдром і інші симптоми), так і патогенетичне дію (впливаючи на ключові ланки патогенезу СРК) (Bulat R. et al., 2002). У деяких пацієнтів важливим є застосування засобів, що регулюють психоемоційну сферу. Іншим показано використання коштів, коригувальних дисбіотичні порушення. Нарешті, більшості пацієнтів показано застосування симптоматичних засобів, що усувають або зменшують вираженість діареї, запору, метеоризму.

Серед спазмолітиків, використовуваних в терапії СРК, можна відзначити міотропні препарати, що знижують рівень іонів кальцію, блокатори М-холінорецепторів і інші (Шульпекова Ю.О., 2002). При цьому патогенетично обгрунтованим для купірування больового абдомінального синдрому при СРК є призначення холінолітиків селективного механізму дії, що не викликають негативних ефектів з боку серцево-судинної, дихальної, центральної нервової систем (Шульпекова Ю.О., 2002; Ивашкин В.Т. і співавт. , 2008). На думку українських фахівців, цим умовам відповідає селективний блокатор холинорецепторов прифініуму бромід, відомий на українському фармринку під торговим найменуванням Ріабалу (Степанов Ю.М. і співавт., 2007; 2009).

Блокатори холінорецепторів, до яких відноситься прифініуму бромід, є однією з базових фармакологічних груп. А завдяки останнім розробкам фармакодинамика і фармакокінетика препаратів цієї групи зазнали значних змін. Фармакологам вдалося домогтися високої селективності цих лікарських засобів (завдяки безпосередньому вибіркового впливу на нервово-м'язовий синапс периферичної нервової системи), а, отже, мінімуму побічних ефектів і протипоказань (Mertz H., 2007). Одним з таких препаратів як раз і є прифініуму бромід.

Механізм його дії полягає у виборчому блокуванні периферичних М-холінорецепторів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, жовчо і сечовивідних шляхів та матки. Внаслідок цього знижується тонус гладких м'язів стравоходу, шлунка, кишечника, жовчного міхура, жовчних проток, сечових шляхів, матки і проявляється коригуючий вплив на м'язовий тонус цих органів. Крім того, прифініуму бромід знижує секрецію соляної кислоти, пепсину, зменшує внешнесекреторную активність підшлункової залози. Завдяки цьому препарат дозволяє усунути больовий синдром, м'язові спазми і гіперсекреція, а значить впливати на перебіг СРК, його прогноз, перспективи одужання і якість життя пацієнтів.

Очевидно, що в зв'язку з вищевикладеним показаннями для призначення прифініуму броміду є: функціональна диспепсія, СРК; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; гострий і хронічний гастрит; дискінезія жовчовивідних шляхів, особливо зі спазмом сфінктера Одді; хронічний панкреатит, гострий і хронічний ентерит; гострий і хронічний коліт (Степанов Ю.М. і співавт., 2007; 2009).

Оскільки прифініум бромід випускається в лікарських формах для парентерального (розчин для ін'єкцій) і перорального (таблетки, сироп) застосування, його можна використовувати в схемі ступеневої терапії, коли при вираженому больовому абдомінальному синдромі спастичного походження препарат спочатку призначають внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно, а потім у міру поліпшення клінічного стану пацієнта переводять на пероральний прийом препарату.

Наприклад, при застосуванні препарату Ріабал українськими дослідниками при дуоденальному зондуванні у хворих зі спазмом сфінктера Одді були продемонстровані зменшення часу закритого сфінктера Одді і нормалізація напруги жовчовиділення (по печінкової порції). Це свідчить про вираженому спазмолітичний ефект препарату. При цьому побічні ефекти Ріабалу в зв'язку з вибірковістю дії діючої речовини виявилися значно менш вираженими, ніж у неселективних нейротропних спазмолітиків (Степанов Ю.М. і співавт., 2007; 2009).

Власні дослідження, проведені з залученням хворих з хронічним панкреатитом, продемонстрували, що застосування Ріабалу ефективніше і швидше усуває больовий абдомінальний синдром у хворих з хронічним панкреатитом в порівнянні з неселективним міотропною спазмолитиком дротаверина гідрохлоридом. При використанні Ріабалу виявлена ​​більш позитивна динаміка диспептического синдрому (з 73,3 до 23,3%). Тривалість больового абдомінального синдрому у хворих, які отримували даний препарат, була менше, а регресія наступала вже до 5-го дня. Відзначали відмінності і по інтенсивності больового абдомінального синдрому. У пацієнтів, які отримували прифініум бромід, на 5-й день інтенсивність абдомінального болю з вираженою змінилася на мінімальну і зникла на 6-й день. Ефективність прифініуму бромида оцінили як відмінну (94,12% пацієнтів) і як хорошу (5,88%). Серед побічних явищ у 15,68% хворих була зафіксована сухість у роті, що не було клінічно значущих і не вимагало відміни препарату (Степанов Ю.М. і співавт., 2007; 2009).

застосування РІ А БАЛА при СРК є актуальним з огляду на його високу ефективність і добру переносимість, що поряд з ліквідацією больового абдомінального синдрому при СРК сприяє підвищенню якості життя пацієнтів.

За даними медичного аналізу препаратів, які використовуються при СРК, Ріабал сьогодні займає одне з провідних місць. Препарат високоселектівен і відрізняється своїми перевагами серед відомих спазмолітичних препаратів. Ріабал має антисептичну і прокінетичною ефекти, нормалізує кишкову перистальтику і тому може застосовуватися при СРК (Степанов Ю.М. і співавт., 2009).

Не менш позитивні і результати зарубіжних досліджень. Так, в рандомізованому подвійному сліпому перехресному дослідженні за участю 18 пацієнтів з СРК з переважанням больових форм порівняли результати перорального застосування препарату (у дозі 90 мг / сут до їжі протягом 6 тижнів) і плацебо. В якості критеріїв оцінки використані основні клінічні прояви захворювання (біль, метеоризм, запор та / або діарея), які оцінюються щотижня. В ході дослідження було встановлено, що побічні ефекти терапії препаратом відмічаються рідше, вони були помірними, а переваги - статистично значущими (Piai G., Mazzacca G., 1979).

В іншому, відкритому клінічному випробуванні, брали участь 21 пацієнт з СРК. Тяжкість симптомів захворювання оцінювали до, під час і після лікування препаратом в дозі 90 мг / добу протягом 4 тижнів (при необхідності хворі одночасно брали антациди або препарати, що містять лактобактерії). В результаті дослідники виявили помітне або помірне зменшення вираженості таких симптомів, як діарея і запор (у 43% пацієнтів після 2 тижнів і у 86% - після 4 тижнів лікування). При цьому ефективність Пріфінія броміду була найбільш очевидною у пацієнтів з переважанням діареї і трохи менш очевидною - у пацієнтів з чергуванням діареї та запору і тільки з запором. Побічні ефекти, пов'язані з лікуванням (недостатньо серйозні для того, щоб вимагати відміни препарату), відзначені у 4 (19%) пацієнтів. Лабораторні показники відповідали нормі як до, так і після лікування. В цілому Пріфінія бромід визнаний ефективним у 14 (67%) піддослідних (Sasaki T. et al., 1985).

Нарешті, клінічна ефективність препарату була підтверджена також у відкритому дослідженні за участю 40 пацієнтів з СРК, тривалість якого склала 4 тижні. Явна користь застосування Пріфінія бромида відзначена у 28 (70%), помірна - у 6 (15%), відсутність ефекту - у 6 (15%) пацієнтів. Єдиним зареєстрованим в дослідженні побічним ефектом був 1 випадок помірного запору (Sasaki D. et al., 1985).

Очевидно, що Ріабалу - ефективний препарат для усунення больового абдомінального синдрому у хворих СРК: його прийом 1-2-тижневим курсом дозволяє не тільки купірувати біль, але і відновити нормальний пасаж кишкового вмісту. А при гострому епізоді больового абдомінального синдрому препарат можна застосовувати разово або короткими курсами. Завдяки наявності різних форм випуску Ріабалу зручний в застосуванні, а внаслідок вибірковості дії він характеризується сприятливим профілем безпеки, добре переноситься і має хороші перспективи для застосування в клінічній практиці у пацієнтів з СРК.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Цікава інформація для Вас: