1. Ніч у блакитного екрану: як в СРСР святкували Новий рік Фото: ІТАР-ТАСС Одна з найпоширеніших традицій...
2. Ніч у блакитного екрану: як в СРСР святкували Новий рік

Ніч у блакитного екрану: як в СРСР святкували Новий рік

Фото: ІТАР-ТАСС

Одна з найпоширеніших традицій святкування Нового року - сімейне застілля біля телевізора. Благо, що спеціальні випуски передноворічних концертів не дають глядачам нудьгувати до самого ранку. Ми вирішили пригадати про "старички" телевізійного мовлення. Адже не дарма під звуки "Мелодій і ритмів зарубіжної естради" в чарівну зимову ніч танцювала вся країна, а випуски "Блакитного вогника" збирали біля екранів всіх членів сім'ї.

Від "Телевізійного кафе" до "Блакитного вогника"

Рідкісний радянський глядач не зустрічав Новий рік без традиційного "Блакитного вогника". Його дивилися всією сім'єю, на кілька годин занурюючись в атмосферу свята і загальних веселощів. Однак за довгі роки існування програма зазнала деяких метаморфози. Змінювався формат, періодичність виходу та навіть назва популярної програми.

Перші випуски почали транслювати по центральному телебаченню з квітня 1962 року. Спочатку передача називалася "Телевізійне кафе", потім "На вогник", "На блакитний вогник" і врешті-решт стала відома як "Блакитний вогник" - саме такий світло виходило від екранів старих радянських чорно-білих телевізорів.

Фото: ІТАР-ТАСС

Цікаво, що перші "Вогники" радували глядачів щотижня. Деякий час по тому ефіри вирішили дозувати, випускаючи програму у свята: на 8 Березня, 1 травня і Новий рік.
Творцем і одним з перших провідних "Блакитного вогника" став актор Олексій Польовий. Що стосується, місця зйомок, то в 60-і роки програму "робили" в "Телевізійному театрі", нині перейменованому у "Палац на Яузі", а потім знімальний майданчик розмістили в Останкіно.

Новорічна життя в журналі "Вогник" била ключем. Пісні, танці, жарти, жарти ведучих і сміх гостей. На зйомки запрошували знаменитих артистів балету, опери, цирку, естрадних виконавців, космонавтів, героїв Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, діячів науки і гостей з дружніх соціалістичних країн.

Пісні, які виконували під час запису програми, на довгі роки ставали новорічними хітами, без яких не обходився жоден зимове свято. По той бік екранів сім'ї дружно наспівували "Ялинку" і "П'ять хвилин" . А пісню "Якби не було зими", яку для мультиплікаційного "Блакитного вогника" виконала героїня "Канікул в Простоквашино", донині знає напам'ять кожен школяр.

Фото: ІТАР-ТАСС

У випусках 60-70-х років з'явилася традиція садити за один столик як артистів, які виступають на сцені, так і запрошених гостей. Всі разом вони вітали глядачів з Новим роком. Ще одним нововведенням став формат програми, яка стала схожою на організоване театралізоване дійство.

З 1986 року передноворічні телевізійні шоу перестали називати "Блакитним вогником". Традиційні покази відродив канал "Росія", який транслював "Блакитний вогник" з 1997 по 2002 рік.

Зараз біля екранів глядачів збирає спадкоємець радянського "Огонька" "Блакитний вогник на Шаболовці", який виходить на телеканалі "Росія1" і знімається в павільйоні "Мосфільму".

Нічні "Мелодії і ритми зарубіжної естради"

Традиційні новорічні музичні випуски програми "мелодії і ритми зарубіжної естради" з нетерпінням чекали в 70-80 роках. Передачі запускали в ефір після 3-4 ранку. Програма складалася з більш ніж десяти танцювальних композицій, в число яких в обов'язковому порядку входили виступи Балету телебачення НДР і берлінського балету Фрідріхштадтпаласт.

Додамо, що "Мелодії і ритми зарубіжної естради" випускалася Головною редакцією музичних програм Центрального телебачення СРСР з 1977 по 1984 роки. Всього під такою назвою в світ вийшло 59 передач. В інші роки глядачам представляли "Концерти артистів зарубіжної естради", "Ритми зарубіжної естради" та інші програми схожої тематики. Зазвичай випуск тривалістю в годину включав в себе музичні блоки з різних концертів і телепрограм. Тут транслювали виступи як виконавців з соціалістичних, так і з капіталістичних країн. Саме "Мелодія" відкрила нашим співвітчизникам "ABBA", "Бонні М" і конкурс пісні "Євробачення".

Підготовлено за матеріалом з відкритих джерел.

Ніч у блакитного екрану: як в СРСР святкували Новий рік

Фото: ІТАР-ТАСС

Одна з найпоширеніших традицій святкування Нового року - сімейне застілля біля телевізора. Благо, що спеціальні випуски передноворічних концертів не дають глядачам нудьгувати до самого ранку. Ми вирішили пригадати про "старички" телевізійного мовлення. Адже не дарма під звуки "Мелодій і ритмів зарубіжної естради" в чарівну зимову ніч танцювала вся країна, а випуски "Блакитного вогника" збирали біля екранів всіх членів сім'ї.

Від "Телевізійного кафе" до "Блакитного вогника"

Рідкісний радянський глядач не зустрічав Новий рік без традиційного "Блакитного вогника". Його дивилися всією сім'єю, на кілька годин занурюючись в атмосферу свята і загальних веселощів. Однак за довгі роки існування програма зазнала деяких метаморфози. Змінювався формат, періодичність виходу та навіть назва популярної програми.

Перші випуски почали транслювати по центральному телебаченню з квітня 1962 року. Спочатку передача називалася "Телевізійне кафе", потім "На вогник", "На блакитний вогник" і врешті-решт стала відома як "Блакитний вогник" - саме такий світло виходило від екранів старих радянських чорно-білих телевізорів.

Фото: ІТАР-ТАСС

Цікаво, що перші "Вогники" радували глядачів щотижня. Деякий час по тому ефіри вирішили дозувати, випускаючи програму у свята: на 8 Березня, 1 травня і Новий рік.
Творцем і одним з перших провідних "Блакитного вогника" став актор Олексій Польовий. Що стосується, місця зйомок, то в 60-і роки програму "робили" в "Телевізійному театрі", нині перейменованому у "Палац на Яузі", а потім знімальний майданчик розмістили в Останкіно.

Новорічна життя в журналі "Вогник" била ключем. Пісні, танці, жарти, жарти ведучих і сміх гостей. На зйомки запрошували знаменитих артистів балету, опери, цирку, естрадних виконавців, космонавтів, героїв Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, діячів науки і гостей з дружніх соціалістичних країн.

Пісні, які виконували під час запису програми, на довгі роки ставали новорічними хітами, без яких не обходився жоден зимове свято. По той бік екранів сім'ї дружно наспівували "Ялинку" і "П'ять хвилин" . А пісню "Якби не було зими", яку для мультиплікаційного "Блакитного вогника" виконала героїня "Канікул в Простоквашино", донині знає напам'ять кожен школяр.

Фото: ІТАР-ТАСС

У випусках 60-70-х років з'явилася традиція садити за один столик як артистів, які виступають на сцені, так і запрошених гостей. Всі разом вони вітали глядачів з Новим роком. Ще одним нововведенням став формат програми, яка стала схожою на організоване театралізоване дійство.

З 1986 року передноворічні телевізійні шоу перестали називати "Блакитним вогником". Традиційні покази відродив канал "Росія", який транслював "Блакитний вогник" з 1997 по 2002 рік.

Зараз біля екранів глядачів збирає спадкоємець радянського "Огонька" "Блакитний вогник на Шаболовці", який виходить на телеканалі "Росія1" і знімається в павільйоні "Мосфільму".

Нічні "Мелодії і ритми зарубіжної естради"

Традиційні новорічні музичні випуски програми "мелодії і ритми зарубіжної естради" з нетерпінням чекали в 70-80 роках. Передачі запускали в ефір після 3-4 ранку. Програма складалася з більш ніж десяти танцювальних композицій, в число яких в обов'язковому порядку входили виступи Балету телебачення НДР і берлінського балету Фрідріхштадтпаласт.

Додамо, що "Мелодії і ритми зарубіжної естради" випускалася Головною редакцією музичних програм Центрального телебачення СРСР з 1977 по 1984 роки. Всього під такою назвою в світ вийшло 59 передач. В інші роки глядачам представляли "Концерти артистів зарубіжної естради", "Ритми зарубіжної естради" та інші програми схожої тематики. Зазвичай випуск тривалістю в годину включав в себе музичні блоки з різних концертів і телепрограм. Тут транслювали виступи як виконавців з соціалістичних, так і з капіталістичних країн. Саме "Мелодія" відкрила нашим співвітчизникам "ABBA", "Бонні М" і конкурс пісні "Євробачення".

Підготовлено за матеріалом з відкритих джерел.

Ніч у блакитного екрану: як в СРСР святкували Новий рік

Фото: ІТАР-ТАСС

Одна з найпоширеніших традицій святкування Нового року - сімейне застілля біля телевізора. Благо, що спеціальні випуски передноворічних концертів не дають глядачам нудьгувати до самого ранку. Ми вирішили пригадати про "старички" телевізійного мовлення. Адже не дарма під звуки "Мелодій і ритмів зарубіжної естради" в чарівну зимову ніч танцювала вся країна, а випуски "Блакитного вогника" збирали біля екранів всіх членів сім'ї.

Від "Телевізійного кафе" до "Блакитного вогника"

Рідкісний радянський глядач не зустрічав Новий рік без традиційного "Блакитного вогника". Його дивилися всією сім'єю, на кілька годин занурюючись в атмосферу свята і загальних веселощів. Однак за довгі роки існування програма зазнала деяких метаморфози. Змінювався формат, періодичність виходу та навіть назва популярної програми.

Перші випуски почали транслювати по центральному телебаченню з квітня 1962 року. Спочатку передача називалася "Телевізійне кафе", потім "На вогник", "На блакитний вогник" і врешті-решт стала відома як "Блакитний вогник" - саме такий світло виходило від екранів старих радянських чорно-білих телевізорів.

Фото: ІТАР-ТАСС

Цікаво, що перші "Вогники" радували глядачів щотижня. Деякий час по тому ефіри вирішили дозувати, випускаючи програму у свята: на 8 Березня, 1 травня і Новий рік.
Творцем і одним з перших провідних "Блакитного вогника" став актор Олексій Польовий. Що стосується, місця зйомок, то в 60-і роки програму "робили" в "Телевізійному театрі", нині перейменованому у "Палац на Яузі", а потім знімальний майданчик розмістили в Останкіно.

Новорічна життя в журналі "Вогник" била ключем. Пісні, танці, жарти, жарти ведучих і сміх гостей. На зйомки запрошували знаменитих артистів балету, опери, цирку, естрадних виконавців, космонавтів, героїв Радянського Союзу і Соціалістичної Праці, діячів науки і гостей з дружніх соціалістичних країн.

Пісні, які виконували під час запису програми, на довгі роки ставали новорічними хітами, без яких не обходився жоден зимове свято. По той бік екранів сім'ї дружно наспівували "Ялинку" і "П'ять хвилин" . А пісню "Якби не було зими", яку для мультиплікаційного "Блакитного вогника" виконала героїня "Канікул в Простоквашино", донині знає напам'ять кожен школяр.

Фото: ІТАР-ТАСС

У випусках 60-70-х років з'явилася традиція садити за один столик як артистів, які виступають на сцені, так і запрошених гостей. Всі разом вони вітали глядачів з Новим роком. Ще одним нововведенням став формат програми, яка стала схожою на організоване театралізоване дійство.

З 1986 року передноворічні телевізійні шоу перестали називати "Блакитним вогником". Традиційні покази відродив канал "Росія", який транслював "Блакитний вогник" з 1997 по 2002 рік.

Зараз біля екранів глядачів збирає спадкоємець радянського "Огонька" "Блакитний вогник на Шаболовці", який виходить на телеканалі "Росія1" і знімається в павільйоні "Мосфільму".

Нічні "Мелодії і ритми зарубіжної естради"

Традиційні новорічні музичні випуски програми "мелодії і ритми зарубіжної естради" з нетерпінням чекали в 70-80 роках. Передачі запускали в ефір після 3-4 ранку. Програма складалася з більш ніж десяти танцювальних композицій, в число яких в обов'язковому порядку входили виступи Балету телебачення НДР і берлінського балету Фрідріхштадтпаласт.

Додамо, що "Мелодії і ритми зарубіжної естради" випускалася Головною редакцією музичних програм Центрального телебачення СРСР з 1977 по 1984 роки. Всього під такою назвою в світ вийшло 59 передач. В інші роки глядачам представляли "Концерти артистів зарубіжної естради", "Ритми зарубіжної естради" та інші програми схожої тематики. Зазвичай випуск тривалістю в годину включав в себе музичні блоки з різних концертів і телепрограм. Тут транслювали виступи як виконавців з соціалістичних, так і з капіталістичних країн. Саме "Мелодія" відкрила нашим співвітчизникам "ABBA", "Бонні М" і конкурс пісні "Євробачення".

Підготовлено за матеріалом з відкритих джерел.