Українці в Африці: дійшло до трупів і викрадень. Частина 2: діаманти ваблять

Відомий в Україні казнокрад примудрився обікрасти співвітчизників і в далекому Африці.

Історія «підкорення» Чорного континенту співвітчизниками сповнена криміналу і драматизму.

(Продовження. Початок читайте тут: Українці в Африці: дійшло до трупів і викрадень ).

У середині липня цього року зацікавлені особи в Києві щедро платили за розміщення інформації про те, що в далекій Ліберії видано ордер на арешт і вилучення майна шести українських громадян - Віктора Бречко, Костянтина Соколовського, Олександра Сибірцева, Сергія Кондратенка, Романа Тихонова і Олесі Сорокіної.

Перші троє звинувачувалися місцевою владою в розкраданні майна, а ордер на арешт і вилучення майна трійці підписав окружний прокурор столиці Ліберії Монровії ще 24 травня 2013 року. Цей ордер був навіть опублікований в українських ЗМІ (правда, пізніше з'явилася інформація, що ордер був анульований):

фото: УНН

Відомо, що колишній заступник голови Держрезерву (в той час їм був одіозний Євген Червоненко ) В. Бречко якимось чином налагодив контакт з колишніми українськими офіцерами миротворчого батальйону в Ліберії - К.Соколовскім і А.Сібірцевим. Сьогодні імена всіх цих людей пов'язують з контрабандою коштовностей і дорогоцінних каменів.

Про особу Віктора Бречко красномовно говорить його минуле і біографія одного з його спільників по розкрадання Держрезерву України.

Як відомо, В. Бречко в 2001-2002 роках, працюючи на посаді першого заступника голови Гсрезерва, через підконтрольну йому фірму ДП НВО «Либідь» торгував держмайном, зокрема - нафтопродуктами - за демпінговими цінами. З посадою розлучився не по своїй волі, незадовго до того, як з тріском зняли і його керівника - голови Держрезерву Є.Червоненка - фактично за злодійство.

Євген Червоненко

Незважаючи на гучний скандал і ряд порушених кримінальних справ, в яких фігурували вкрадені в Держрезерві матеріальні цінності на сотні мільйонів гривень, ні на кар'єрі Є.Червоненко, ні кар'єрі В. Бречко це ніяк не позначилося: справи були закриті, Є.Червоненко пішов в політику , а В. Бречко перейшов на роботу в ... Держуправління справами Адміністрації Президента України (ДУС).

Це в той самий час, коли Генпрокуратура розслідувала розкрадання в Держрезерві, а керівник ДП НВО «Либідь» Микола Песоцький був затриманий, а помічник-консультант апарату управління НУО Дмитро Крючков, відсидівши в СІЗО дві доби, загадково зник. У цій же справі - по ст.192, ст.195 КК України (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, загроза знищення майна) - проходив і сам В. Бречко. Але в 2004 році кримінальну справу закрили через брак доказів.

Перебування «під статтею» ніяк не заважало В. Бречко працювати на посаді заступника керівника Держуправління справами Адміністрації Президента, яке з другої половини 2003 роки очолив ще один маститий казнокрад - Ігор Бакай. Однак згодом В. Бречко залишив і це відомство. І після «помаранчевої революції» перебрався до Франції, де у вчорашнього українського держслужбовця «раптом» опинилася нерухомість.

Характерно, що для переслідування очевидного казнокрада і корупціонера у Франції держава Україна не зробила жодного кроку.

У світлі цієї брудної історії цікава біографія і подільника В. Бречко - фігуранта кримінальної справи «за Держрезерву» Дмитра Крючкова. Перебував в бігах молода людина 1978 року народження раптом «знайшовся» на чолі правління і наглядової ради ЗАТ «Промислово-фінансова об'єднання« Інтер-енерго ».

У 2004-2005-му Д. Крючков - голова наглядової ради АКБ «Гарант» і ВАТ «АК Київреконструкція». А в 2005 році «сплив» на посаді заступника голови Рівненської обласної державної адміністрації - був кимось високопоставленим «делегований» в область, але швидко погорів: став фігурантом ще однієї кримінальної справи - «заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, службового підроблення та фіктивного підприємництва». І з посади був знятий.

Але цей хтось всесильний, хто вів Д. Крючкова по життю, вставив його у виборчий список БЮТ на виборах до Верховної Ради України в березні 2006 року під № 71. Так Д Крючков став депутатом ВР - за інформацією «Аргументи» - за негласною квотою Віктора Медведчука, поряд з такими одіозними персонажами як Василь Горбаль , Віктор Лозинський і їм подібним.

Але повернемося до персони В. Бречко - у нього також були високі покровителі - нічим іншим його невразливість і кар'єрні переміщення пояснити не можна. Причому покровителі, які стосуються тієї ж компанії, що і покровителі згаданого Д. Крючкова. Покровителі, за якими стирчать вуха російських спецслужб . Так що там «стирчать» - вони і є ці самі служби.

В тему: Мета - Україна. «Справа Гонгадзе», «касетний скандал»: Марчук, Медведчук і КДБ

І ось В. Бречко «спливає» в Ліберії, та ще й в кампанії двох офіцерів Збройних сил України - в минулому служили в вертолітної частини миротворчого контингенту ООН у цій країні. Вибір такої кампанії навряд чи випадковий: справа в тому, що українські вертолітники - чи не єдині, хто в силу мандата ООН можуть відвідувати всі куточки Ліберії, охопленої громадянським протистоянням і контрольованою різними угрупованнями.

Крім обов'язкових вантажів по лінії ООН, українські «літуни» здійснюють і транспортування вантажів і людей на прохання уряду Ліберії, а ще виконують комерційні рейси - за окрему плату. Будучи, по суті, сполучною ланкою між тими, хто хоч щось вирішує в Ліберії, вертолітники в курсі всього, що відбувається в країні. А також володіють усіма необхідними знайомствами і зв'язками для «вирішення питань», в тому числі і комерційних.

Віктор Бут, «криваві алмази»

Росіянин Віктор Бут засуджений Федеральним судом в Нью-Йорку до 25 років в'язниці. У листопаді минулого року присяжні федерального суду в Нью-Йорку визнали Бута винним в тому, що він погодився продати зброю людям, яких вважав колумбійськими бойовиками.

Нагадаємо, що економіка Ліберії фактично зруйнована під час громадянських воєн, 80% ліберійців взагалі не мають роботи, витягав злиденне існування. Зате в країні є багатющі родовища алмазів і золота, видобуток яких приносить шалені прибутки тим, хто її контролює. Але видобутку потрібен збут, і ось тут без допомоги «білих друзів», які можуть безперешкодно перетинати кордони держави, тубільцям ніяк не обійтися.

Вся ця клоака як магніт притягує відчайдушних ділків з усього світу, які мріють зробити стан швидко. Торгівля алмазами йде рука об руку з торгівлею зброєю: адже угруповання, які контролюють видобуток алмазів і золота, повинні захистити свої «клондайки» від конкурентів. Щедро ллється кров, і тому африканські алмази були прозвані «кривавими». І саме нелегальна торгівля алмазами і зброєю підживлюють громадянське протистояння в багатьох державах Африканського континенту.

Та ж Ліберія, де останніх 9 років у складі миротворчого контингенту сил ООН знаходиться український вертолітний батальйон, багато років була базою для операцій відомого нелегального торговця зброєю - росіянина Віктора Бута, офіцера однієї зі спецслужб РФ.

У 1996 році В. Бут зареєстрував у Монровії, столиці Ліберії, свою компанію «Air Cess». У той час Ліберією правил кривавий диктатор Чарльз Тейлор, великий друг Каддафі і йому подібних вождів. Ч. Тейлор не тільки тиранив своє населення, а й намагався зброєю добитися зміни урядів в ряді сусідніх країн, фінансуючи всякого роду «революційні фронти» на суміжних територіях.

Зрозуміло, що Тейлор виявився великим другом Росії, яка за допомогою Бута щедро постачала африканського царька зброєю і боєприпасами. Саме з території Ліберії кривавий бізнес В. Бута поширився спочатку на всю Африку (Ангола, Конго, Танзанія, Заїр, Замбія, Руанда, Сьєрра-Леоне та інші), а пізніше - і на весь світ. В якості оплати за свій товар В. Бут вивозив з Африки алмази, золото і кави.

За даними Інтерполу, до початку XXI століття у власності Бута знаходилася мережу підприємств: від компанії по ремонту літаків в ОАЕ до чартерної компанії в Майамі (США). На момент арешту їм контролювався один з найбільших приватних авіапарків в світі: 60 літаків виробництва СРСР, в основному - вантажні «АНи» і «Елі».

Експерти ООН звинувачували В. Бута в постачаннях зброї, в тому числі, і в саму Ліберії. За даними Інтерполу, В. Бут купував зброю для перепродажу в «гарячих точках», в тому числі, і на заводах України, що було неможливо зробити, не маючи зв'язками серед вищих чиновників. Нагадаємо - згаданий Віктор Бречко не відносився до таких, але, судячи з його кар'єрним переміщенням і «непотоплюваності», входив в оточення саме такого персонажа.

... Операції В. Бута в Ліберії тривали і після початку місії ООН в цій країні в кінці 2003 року. Його довірені особи здійснювали зв'язок «білого боса» з місцевими «повстанцями», що контролюють видобуток алмазів і золота. Після арешту В. Бута в 2008 році за ордером Інтерполу «торговець смертю» був засуджений в США до 25 років в'язниці. апеляційним судом обвинувальний вирок Віктору Буту залишений в силі .

В тему: У справі торговця зброєю росіянина Бута спливло прізвище Путіна

Можливо, В. Бречко і його партнери з числа вчорашніх українських миротворців продовжили саме «справу Бута» - в частині видобутку, транспортування і реалізації алмазів.

У чому звинувачують Віктора Бречко

Отже, в липні ліберійські ЗМІ повідомили, що починаючи з 2009 року, група українських громадян на чолі з В. Бречко, використовуючи як прикриття голландську компанію West African Synergies Liberia (WAS Liberia), провернули ряд шахрайських схем - аж до незаконного експорту алмазів.

Головний пункт звинувачення місцевої прокуратури - незаконне заволодіння коштами WAS Liberia, якої українці нібито завдали мільйонних збитків. За версією слідства, В. Бречко за допомогою підроблених документів переоформив на фіктивні компанії і продав «наліво» дороге устаткування і транспортні засоби, а гроші, як це водилося за ним раніше, привласнив.

В ході розглядів спливло, що коріння голландської WAS Liberia - українські: компанія створена на інвестиції киянина Михайла Уткіна - сина відомого українського бізнесмена Євгена Уткіна, творця IT-компаній «Квазар-мікро» «Ситроникс».

За твердженням Уткін, вони виступили кредиторами В. Бречко, якому довірили (з його-то репутацією!) Керівництво «своєї» ліберійської компанією, зареєстрованою в голландському офшорі. Довірливість Уткін коштувала їм понад 5 мільйонів доларів - точну суму київські «інвестори» не розголошують.

У той же самий час В. Бречко і його партнери через ЗМІ поширили свою точку зору на конфлікт: нібито, київські інвестори не платили їм зарплату, ось вони собі її і «компенсували» розпродажем майна інвесторів.

Чим займалася компанія в Ліберії - обидві сторони конфлікту вважають за краще не поширюватися.

Залишається дивуватися вчинку ушлих бізнесменів Уткін, позичати гроші відвертого пройдисвіта, який затіяв бізнес в африканській країні, де все ще тліє громадянське протистояння. Очевидно, бариші повинні були перекрити всі мислимі ризики?

Судячи з інформації ліберійських ЗМІ, бариші були, і чималі: тамтешні газети повідомляють, що Віктор Бречко скуповував у місцевих алмази, які за допомогою українських офіцерів з контингенту ООН нелегально переправляв в Голландію - світовий центр торгівлі алмазами і діамантами

Як повідомляє ліберійська преса, В. Бречко запропонував свій проект інвесторам Уткіним, своїм знайомим по Києву, ще в 2009 році, отримавши перші $ 2 млн. У вигляді позики на розвідку корисних копалин. На отримані гроші В. Бречко налагодив нелегальну скупку алмазів у місцевих. У ліберійських ЗМІ наводяться свідчення свідків, які стверджують, що як мінімум три великих алмазу вагою від 30 до 89 карат були приховані від ліберійського уряду.

Ще В. Бречко «вимутіл» у сімейства Уткін кредит на закупівлю обладнання для лісозаготівель на суму $ 2,2 млн. У планах було вкласти в деревопереробних бізнес до $ 50 млн., Створивши на ці гроші виробництво паливних пелет і електрогенеруючих потужностей для 100 тис домогосподарств. До фінансування цього проекту передбачалося залучити навіть Міжнародну фінансову корпорацію. Але ділянки, на яких передбачалося добувати ліс, не містили деревини необхідних порід, а 60% їх території місцеві жителі використовують для натурального сільського господарства. Коли це відкрилося, В. Бречко пообіцяв інвесторам продати техніку і повернути гроші. Але техніку продав, а гроші - привласнив.

Найбільш багатообіцяючим був проект з видобутку золота. Так, були отримані чотири ліцензії на розвідку родовищ, залучені британські та канадські геологи. Але 13 травня цього року В. Бречко повідомив інвесторам, що він залишає проект і вимагає розрахуватися з ним і його командою. Тоді-то і з'ясувалося: і тут вся техніка вже продана Бречко.

Напевно всі озвучені публічно претензії до В. Бречко - лише те, що лежить на поверхні, і трьома «камінчиками» справа не обійшлася. Але навряд чи самі сторони конфлікту зацікавлені в роздуванні цього скандалу.

Потерпіла сторона звернулася в прокуратуру Монровії, їх спритні «контрагенти» швидко покинули Ліберії ...

А ось «осад» від «наших» залишився.

(Далі буде).

-

Єгор Карнаухов, «Аргумент»

В тему: