Анекдот про кота, який дуже чекав весну

Кот Василь в цілковитій розгубленості метався серед заметів, шерсть стояла дибки, в очах читалося відчай. Він бігав, як ошпарений, і кричав на всю округу:
- І де? Де весна, я вас питаю ?! Скільки можна! Я більше так не можу! Що ж це за країна така ?! Коли ж з'являться перші проліски, коли я, нарешті, почую цвірінькання пташок? Де? Де все це ?! Я вже й не кажу про відлигу! Сніг! Всюди цей чортовий сніг! Небо ніби знущається з мене! А вони кажуть, що настає весна! Брешуть! Нахабно брешуть, і я втомився від цієї нескінченної брехні!

А люди тим часом з розчуленням спостерігали за милим пухнастим створенням і з посмішкою говорили один одному:
- О, як кричить! Весну відчув. Котов НЕ проведеш!