Питання життя. Актуальні проблеми вітчизняної онкогематології

15 лютого 2008 року відбулося розширене збори Всеукраїнської асоціації допомоги інвалідам та пацієнтам з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями (далі - Всеукраїнська асоціація), на якому лікарі, пацієнти, представники громадських організацій та інші зацікавлені особи змогли обговорити актуальні питання та проблеми вітчизняної онкогематології, зокрема що стосуються діагностики та лікування хронічних лімфопроліферативних захворювань в Україні, та шляхи їх вирішення.

Доктор медичних наук, старший науковий співробітник відділу гематології та трансплантології Наукового центру радіаційної медицини АМН України Ірина Крячок розповіла про роботу Всеукраїнської асоціації. Мета цієї організації - об'єднання на добровільних засадах інвалідів та пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями, членів їх сімей, а також медичних і наукових працівників та інших громадян для вирішення спільних завдань, а саме:

• сприяння в наданні медичної допомоги, захист прав і соціальних гарантій членів Всеукраїнської асоціації;
• допомога медичним працівникам і науковцям з розробки та впровадження нових технологій в сфері діагностики та лікування цієї патології;
• всебічна підтримка прогресивних ідей, наукових досягнень і їх впровадження в практичну медицину;
• співпраця з організаціями, відомствами і окремими фахівцями в сфері хронічних лімфопроліферативних захворювань;
• створення відповідної матеріальної бази для вирішення проблем, що стосуються діагностики та допомоги в лікуванні членів Всеукраїнської асоціації;
• сприяння в розробці єдиної уніфікованої системи закупівлі препаратів, необхідних для лікування інвалідів та пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями, в тому числі і членів асоціації, за рахунок коштів Державного бюджету.

Передумовами для створення асоціації стало те, що це найчисленніша група серед онкогематологічних захворювань, причому в останні роки в усьому світі відзначається неухильне зростання захворюваності на цю патологію. У той же час відбулися відкриття в розумінні генезузахворювання, з'явилися нові можливості в його терапії.

Членство у Всеукраїнській асоціації може бути індивідуальним і колективним. Основою асоціації є місцеві осередки, які створюються за територіальним принципом за місцем проживання членів асоціації. Для членства в організації не обов'язково бути пацієнтом з лімфопроліферативним захворюванням, достатньо бажання допомогти таким людям. Члени Всеукраїнської асоціації мають право брати участь в її роботі, отримувати від неї допомогу і повну і достовірну інформацію про діяльність організації. Асоціація представляє всі регіони, міста і населені пункти України і включає мережу місцевих і регіональних представництв.

Також І. Крячок представила доповідь про сучасну ситуацію з діагностикою та лікуванням одного з найбільш поширених лімфопроліферативних захворювань - хронічний лімфолейкоз. Захворюваність на хронічний лімфолейкоз в Європі варіює від 1,8 до 3,0 на 100 тис. Населення, щорічно реєструється близько 10 тис. Нових випадків захворювання. У осіб у віці старше 70 років захворюваність на цю патологію становить понад 20 випадків на 100 тис. Населення. Захворюваність на хронічний лімфолейкоз в Україні - 4,32 на 100 тис. Населення, щорічно реєструється близько 1500 випадків захворювання.

Патологічні зміни при даному захворюванні полягають в прогресивному накопиченні в крові, кістковому мозку, лімфатичних вузлах та інших лімфоїдних органах зрілих В-лімфоцитів малого розміру з характерним фенотипом. Клінічні прояви хронічного лімфолейкозу представлені на малюнку.

Малюнок. Клінічні прояви хронічного лімфолейкозу

За останні 20 років схеми терапії хронічного лімфолейкозу істотно змінилися. У 80-х - початку 90-х років ХХ століття для лікування при цій патології застосовували монотерапію алкилирующими цитостатиками (лейкеран, циклофосфан). З 1990 по 1997 р для цієї мети використовували пуринові аналоги в режимі поліхіміотерапії. З 1997 р в практику були введені високодозова поліхіміотерапія і трансплантація кісткового мозку. Початком нової ери в терапії цієї патології можна вважати 2002 року, коли вперше почали застосовувати моноклональні антитіла.

В Україні для лікування хронічного лімфолейкозу препарати моноклональних антитіл, зокрема алемтузумаб (МабКампат), застосовують з 2004 р Сьогодні таке лікування в нашій країні отримує дуже невелику кількість хворих на хронічний лімфолейкоз.

Можна досягти практично повної елімінації з організму пухлинних клітин шляхом проведення адекватних терапевтичних заходів. До них відносяться хіміотерапія, застосування сучасних ефективних препаратів, таких як моноклональні антитіла (алемтузумаб, ритуксимабу), комбінація хіміотерапії з моноклональними антитілами, аутологичная і алогенна трансплантація стовбурових клітин.

На зборах було озвучено низку проблемних питань в діагностиці та лікуванні хронічного лімфолейкозу в Україні. На жаль, можна констатувати, що в даний час проблем в української онкогематології більше, ніж досягнень. Так, одним з необхідних умов діагностики хронічного лімфолейкозу є иммунофенотипирование - метод, заснований на реакції антитіл з антигенами і використовуваний для визначення специфічних типів клітин у зразках крові, кісткового мозку або лімфатичних вузлів.

Такий аналіз сьогодні проводиться лише в декількох установах, серед яких - лабораторія імунології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, Інститут експериментальної патології, онкології та радіології ім. Р.Є. Кавецького, Львівський НДІ патології крові та трансфузійної медицини, діагностичний центр Дніпропетровської медичної академії. Природно, що цього недостатньо для забезпечення потреби в діагностиці захворювань цього профілю, що виникають в Україні.

Необхідно також впровадження стандартів діагностики хронічного лімфолейкозу в загальноклінічні практику, створення національної програми терапії лімфопроліферативних захворювань, створення і удосконалення діагностичних лабораторій і т.д.

Однак за останні роки є і певні досягнення в діагностиці та лікуванні хронічного лімфолейкозу в Україні. Так, організована Всеукраїнська асоціація допомоги інвалідам та пацієнтам з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. Иммунофенотипирование - стандарт діагностики хронічного лімфолейкозу, виконують вже в 30% випадків, закуплені реактиви для виконання необхідних для діагностики даної патології цитогенетичних досліджень. Отримано практичний досвід проведення багатоцентрових досліджень з вивчення ефективності та токсичності препаратів для лікування хронічного лімфолейкозу (Флудара, циклофосфамід), результати цієї роботи представлені на міжнародних конференціях.

Заступник голови правління, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації Вікторія Волошина представила звіт про роботу асоціації за 2006-2007 рр.

Ця організація була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2006 р

Серед досягнень асоціації було наголошено на тому, що на ділі вдалося підтвердити статус Всеукраїнської громадської організації (в даний час зареєстровано 14 регіональних представництв, в стадії реєстрації знаходиться 3 регіону). Багато чого зроблено з вирішення питань щодо діагностики пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями, зокрема, закуплено реактиви для цитогенетичної діагностики хронічної лимфоцитарной лейкемії (дозволяє провести уточнену діагностику і призначити оптимальне лікування), хворим на хронічний лімфолейкоз проводяться молекулярні дослідження. Також дуже важливою є співпраця з іншими громадськими асоціаціями, членство у Всеукраїнській асоціації захисту прав пацієнтів - все це дає можливість обмінюватися накопиченим цінним практичним досвідом, знаннями в юридичних соціально-економічних питаннях і т.д.

З метою інформаційної підтримки пацієнтів та медпрацівників створений сайт, де розміщується інформація про діяльність організації та проблеми в терапії хронічних лімфопроліферативних захворювань ( www.adiphlpz.com ).

Були озвучені плани розвитку Всеукраїнської асоціації:

• звернення до Міністерства охорони здоров'я України та інші адміністративні структури для вирішення проблем пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями на державному рівні з метою прийняття державної програми з цієї патології;
• актуалізація та висвітлення в ЗМІ проблем пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями;
• залучення в організацію більшої кількості людей, підвищення ефективності роботи регіональних представництв (розширення бази даних пацієнтів);
• активізація обміну інформацією між членами асоціації, регіональними представництвами та іншими громадськими організаціями;
• вивчення досвіду роботи подібних громадських організацій в Україні та світі;
• поширення інформації про діяльність організації;
• залучення фінансових коштів.

Таким чином, в нашій країні ведеться активна робота щодо поліпшення ситуації з діагностикою та лікуванням лімфопроліферативних захворювань, проте очевидно, що для впровадження сучасних, високотехнологічних і дорогих методик, які зможуть серйозно поліпшити ситуацію з ранньою діагностикою та виживання пацієнтів з цією патологією, необхідно набагато більше активну участь пацієнтів, лікарів, громадських і благодійних організацій.

Одним з вдалих прикладів такої діяльності є створення Всеукраїнської асоціації допомоги інвалідам та пацієнтам з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. n

Олег Терновенко,
фото Любові Столяр