Греція або Туреччина? Есе зажерлися туриста

15 квітня 2015 р 16:03 Туреччина, Греція Липень 2014

Весна на дворі. Пташки зацвірінькали, значить приходить пора замислюватися про літній відпочинок. Як справжні знавці і цінителі популярних туристичних напрямків, поїздку до Криму або на дачу відмітаємо відразу. Це занадто просто. Політ в Антарктиду або на Боро-Боро теж ігноруємо. Дуже дорого. Разом, після недовгих роздумів, коло звужується до популярних в народі Туреччини і Греції. Що вибрати?

Я вже встиг побувати і там, і сям. Тому з чистою совістю починаю розмірковувати про принади і недоліки відпочинку в цих замечтательних країнах. З супротивної пунктуальністю перебираючи різні аспекти туристичної життя. Отже, на Ваш суд виноситься есе зажерлися туриста. Можете враховувати моя думка, чи ні, справа Ваше. Але раптом, комусь, так пригоді ...

ТУРИСТИ.

Середньостатистична туристична маса однозначно на даних напрямках однакова. Відсотків по сімдесят російські, інші в готелі або греки, якщо дія в Греції, або турки, якщо знаходимося в Туреччині. Коли я говорю «російські» то не маю на увазі конкретно вихідців з нашої країни. І там і там збірна солянка СНД. Наприклад, конкретно зараз в грецькому готелі рівно половина росіян мала своєрідний південно-західний акцент, характерний для вихідців з України. Я їх, звичайно, не питав:

- Откель Ви, рідні? - І так зрозуміло. Особливо якщо врахувати, що одна могутня купка в смугастих купальниках при нашому наближенні неодмінно переходила з великого і могутнього на мову. Демонстративно. Та й бог з ними. Кожен має право сходити з розуму по своїм правилам. Politic, однако. Гримаси незалежності. Так-то все люди цілком нормальні.

Докази? Будь ласка. Минулорічний приклад з Туреччини. Йдемо з другом по вулиці Кемера. Заглянули в сувенірну лавку. Копаємося на розкладках. Щось сподобалося. запитуємо:

- Почім?

Продавець щось відповів. Не зовсім чітко. Народу повно. На вигляд, ніби все «наші». Ну, друг, і звертається до сусідів:

- Що? Скільки він сказав?

Високий такий блондин розгортається, і каже з конкретним прибалтійським акцентом:

- Ми не га-а-Аварім пааа-русски!

Друг він такий, він за словом в кишеню не лізе:

- Да-а-Араго, тут все га-а-аварії па-а-російськи ... - латиська акцент зображується добре.

Хлопці прибалтійці зрозуміли, що бовкнув фігню. Заіржали. Ми з ними потім хвилин двадцять за життя ляси точили. Цілком нормальні мужики. Квартирне питання нас всіх тільки зіпсував.

НАСЕЛЕННЯ.

Знамениті на весь світ британські вчені люблять складати всілякі різні списки і рейтинги. Так ось читав якось перелік найбезглуздіших претензій до туроператорам. Англійських туристів, зрозуміло, до англійських же працівникам туристичної галузі.

Поїхала якось раз манірна англійська леді в жарку Іспанію. Її і запитують:

- Ну як? Сподобалося?

- Так. Все добре. Одна біда. В Іспанії занадто багато іспанців ...

Тому, щоб не уподібнюватися подібним людським екземплярів, обмовлюся відразу. Ні до туркам в Туреччині, ні до жителів Греції в Греції претензій абсолютно ніяких немає. Їх право жити так, як вони хочуть. Ми тільки туристи, що просимося до них в гості. А в чужий будинок зі своїм статутом не ходять. Але і у нас наблюдашка теж є. Ми, власне, і їздимо по світу, щоб людей подивитися, та себе показати. Тому зараз хочу відзначити деякі відмінні риси цих двох чудових націй.

Зовні схожі як близнюки брати. Але зовнішність часом оманлива, а з лиця воду не пити. Нас цікавить емоційна сторона характеру людей. А ось тут-то турки і греки абсолютна один одному протилежність. Перші вибухові, різкі, шебутной. От якби шановний мною Дюма-батько не давав вказівки на національну приналежність героя з героїв, знаменитого дуелянти Д'Артаньяна, то я б сто пудів соотнес б його з жителем Стамбула або південній Анталії. Вже скільки разів спостерігав на стамбульських вулицях подібну картину:

Звичайна для міста ситуація. Хтось когось підрізав на дорозі. Ну, поспішав. Або не помітив. Хіба мало яка оказія трапилася. Ображений врубує п'яту передачу, з вереском шин і гальм, з диким виттям клаксона намагається обігнати кривдника. Незважаючи на пробки наздоганяє. Блокує. Вискакує з-за керма. В руках уже казна-звідки узялася бейсбольна біта. На пиці намальована вся ненависть світу. Тут же збігаються роззяви. А то, цирк ж безкоштовний! Встають в імпровізований ринг. Крики. Улюлюкання. Залишилося тільки ставки на переможця ставити. Але бійки не відбувається. Не знати звідки з'являється поліцейський і без боротьби і крові розводить забіяк. Темперамент, однако.

Не можна сказати, що в Греції люди спокійні, як удави. До естонців або фінів їм далеко, але в порівнянні з турками греки прямо сама ввічливість і доброта. Спокій і лінощі. Ось основна риса нащадків еллінів. Прокинутися в полудень. Потягнутися. Відкрити одне око. Знову потягнутися. Полежати ще півгодинки, після чого відкрити очей другий. Цілком нормальне явище.

Поки греки будуть потягуватися, турки на світанку вже на роботі. Відкрили все лавочки і магазинчики. Видерли до блиску вітрини, і навіть асфальт перед своїм робочим місцем помиють з шампунем. Тільки ось черговий парадокс. Чому турки, які вгребивают з ранку до самого вечора живуть гірше, ніж греки? Туреччина виробляє все, а Греція нічого, крім нектаринів і оливок. Хоча і те й інше зростає практично саме. Потрібно тільки посадити одного разу і дочекатися врожаю. І навіть саджанці немає необхідності вкривати на зиму від лютих морозів.

Хоча особисто мені ближче саме грецькі поведінкові звички. Їй-богу! Дружина так завжди і каже:

- Тобі, тюлені, аби нічого не робити ...

ВОРОЖНЕЧА ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Вкотре дивуюся, до чого ж народи, довгий час жили разом в одній, хоч і не дуже дружною імперії, будуть схожі один на одного. Це як багатодітна сім'я з трьох поколінь, яка волею долі тулиться в комунальній квартирі. Як би ти не лаявся зі своїми рідними братами й сестрами, як б не набридала моралями тобі твоя вже злегка вижила з розуму бабка, як би тебе не шмагав батько за небажання виконувати господарські роботи, але вся сімейка неодмінно буде схожа стилем абстрактного мислення. Про колір волосся і розмірах носів мова вже не йде. І так зрозуміло, що всі вони будуть теж однакові. І у кожного члена сім'ї неодмінно в планах буде стояти:

- Квартиру продати. Гроші поділити і розбігтися.

Причому поділити так, щоб кинути родственничков через коліно. У політиці так само. Тільки обсяги більшими.

Тепер приведу приклад, що два люто ненавидять один одного народу, думають абсолютно однаково. Отже. Греція і Туреччина. Афіни і Стамбул. Повітряні гавані обох столиць названі в честь ... правильно, в честь лідерів національних держав, що правили в самому початку двадцятого століття. Причому не просто правили, а й примудрилися зіштовхнути обидва народи в досить кровопролитної міжнаціональної війні. Те, що в Стамбулі і в Туреччині взагалі, половина географічних найменувань названа ім'ям Отця Нації немає нічого дивного. Схід завжди відрізнявся особливим шануванням лідерів. Якими б жорстокими і кривавими вони не були. Ататюрк хоча і мав залізну руку, а й вивів свою державу на шлях щодо демократичного і світського розвитку.

А ось якого рожна аеропорт Афін названий на честь Елефтеріос Венізелос? Зверніть увагу, я намагаюся міркувати тверезою головою, не беручи нічию сторону.

- Греція - це ж Європа! А раз так, то дії, які для щойно скинула султана Туреччини крок вперед, для греків повинні бути природним станом речей. Це я про демократію, хай їй грець. І як при цьому можна слухати політика, який штовхає Грецію на війну з сусідами?

Наводжу цитату, яка на зорі самостійності орала і кричала з усіх мітингів і демонстрацій:

- Є два великих центру еллінізму. Афіни є столицею королівства. Константинополь є містом мрії і надії всіх греків.

А то, що Константинополь є частиною іншої держави, нікого особливо не хвилювало, чому то. Це все одно, що вимагати повернути Аляску, заради зміцнення політичного рейтингу.

В результаті масового психозу цей самий прем'єр міністр Грецької Візантійської імперії Елефтеріос Венізелос оголосив Туреччині війну. Скористався тим, що після революції у ворожому таборі панували хаос і плутанина. Підлість закинув, коротше.

Але ось біда, навіть якщо мирно сплячій ласкавою і пухнастою кішці наступити на хвіст, то вона неодмінно прокинеться і тебе подряпає і покусає. Будь-яка зграя об'єднується, щоб дати відсіч кривдникові. Ось і турки зібралися з духом і навішали прибульцям таких люлей, що у греків досі синці не пройшли. Хоча з того часу вже чотири покоління змінилося.

Чесно кажучи, особисто я б на місці тих, хто програв війну греків цього самого політика потихеньку гримнув б де-небудь в темному підворітті, і забув би його ім'я назавжди. Напонадобіе Герострата. Благо досвід національний в подібних операціях вже є. А вони взяли, та аеропорт столичний в його честь обізвали. Парадокси історії. Хоча ... не здивуюся, якщо Бориспіль незабаром стане повітряної гаванню імені Степана Бандери.

До чого це я? Та до того, що у взаємній ненависті двох народів є грунт. Тільки ось мої відчуття. Перебуваючи на території Туреччини, про греків з їх проблемами ніхто особливо то й не згадує. Даремно я сказав «особливо». Взагалі не згадують. Живуть вони десь далеко, і нехай собі живуть. Ні до них ніякого діла.

Зате в Греції при будь-якому зручному випадку згадують справи давно минулих днів. З болем. З гіркотою. З ненавистю. І за що не візьмись, в усьому винні турки.

- Чому у Вас Афіни і Салоніки так по-ідіотськи сплановані?

- Так тут же нетрі були, коли нас турки з Туреччини виселяли.

- А чому працюєте абияк?

- Дак це турки нас привчили не годувати експлуататорів християнського народу.

- А криза звідки взявся?

- Це тому що ми триста років під турецьким ярмом ходили ...

На будь-яку бяку отмазон придумають ...

ЇЖА.

Найважливіша частина будь-якої подорожі - правильно і смачно пожерти. Зрештою, відпустку придуманий зовсім не для того, щоб сидіти на дієті. А кулінарія є вагома частина будь-якої культури. Давайте-но тепер порівняємо дві наші конкуруючі сторони за найпростішим критерієм: де смачніше? Відразу зазначу. Готельну їжу, що подають на чудове «все включено» навіть розглядати не будемо. Масове вариво для поросят в готелях будь-якої країни виходить абсолютно однакове. Це не показник. Будемо порівнювати виключно ресторанну їжу. Творчу, так би мовити. Де мета не тільки нагодувати голодну масовку, а й зрозуміти етнічне відмінність кулінарних традицій.

Ось якщо запитати мого улюбленого синочка:

- За що ти любиш Туреччину? - відповідь буде однозначна:

- Там можна смачно пожерти!

Погодься, дорогий читачу, поклавши праву лапу на серце, що в цій фразі виражено багато.

- А що б ти зараз в кафешці Стамбульської б замовив?

- Тут навіть думати нема чого. Насамперед гювеч з баранчиком. Щоб неодмінно в розпеченій чавунній сковорідці. Щоб все шкворчать. І щоб сир зверху скоринкою розтікався. Потім аджику. Свіженьку. Гостренькі. Коржик гаряченького, зрозуміло, до цієї справи щоб принесли. І запив би все томатним соком. Або персиковим, як справа піде.

- А я почну з «салат баклажан». Краще ніж там, його ніхто не готує. На друге замовив би форельку смажену. З хрусткою скоринкою. І червоною капустою.

Дружина теж втручається:

- А як же салат з оливок та морських гадів? Тільки в маслі і без майонезу. І реберця з баранчика. Соковиті і смачні. На кісточці. І запити неодмінно білої «Долючей».

Для не сильно знаючих поясню. «Долюча» - марка типового ординарного вина. Чисто турецького виробництва. Тільки ось що цікаво, в малопьющих Туреччини, в якій сам Аллах бухати забороняє, винороби досягають кращого результату, ніж в споконвічно одержує задоволення від вина Греції. Може бути, просто працювати краще вміють?

Продовжуємо опитування:

- А що б смачного в Греції з'їв би?

- Так я туди більше взагалі ні ногою. Не потрібна нам Ваша Еллада. Нас і тут непогано годують.

РУЇНИ АНТИЧНОГО ПЕРІОДУ.

Часом нам потрібно не тільки море тепле і сонце спекотне, а й чогось більш істотне. Коли набридає «шведський стіл» і смажена на грилі рибка не лізе в забитий вщерть організм, а й без того струнка талія приймає на груди зайвих двадцять вісім кілограм, який почав запливати жиром мозок включає почуття самозбереження і вирішує:

- Досить їсти. Пора окультурюватися ...

Починаються судомні пошуки пам'яток, про які чув і які ще не бачив, з огляду на п'ятнадцять попередніх поїздок за даним напрямком в один і той же готель.

І ось тут виникає крамольна думка:

- Насправді всі об'єкти, гідні нашого розуміння абсолютно однакові.

Ні, насправді. Все, чим може похвалитися і Греція, і Туреччина, так це руїнами стародавніх міст і храмів. Так, древнім грекам можна поставити в заслугу, що це вони на всіх відомих античному людині клаптиках суші набудували міст з битого мармуру. Зате їх нащадкам можна жорстоко нарікати, тому як нічого цінного не зберегли в цілому вигляді. І порадіти тому, що іноземні загарбники з чужої релігією, а турок на певному етапі історії можна було розглядати саме з такої точки зору, нічого зайвого не знищили. І навіть зберегли ту дещицю, що залишилося.

Тому будь-яка екскурсія, будь вона в Афінах або в горах Лікії на Анатолійське узбережжі, виглядає приблизно так.

екскурсовод:

- Ми зараз знаходимося на руїнах знаменитого місця, відомого Вам ще по курсу історії за четвертий клас.

турист:

- Вибачте, а це не ми її випадково вчерась по п'яні з Вадиком з сімдесят другого номера розвалили?

екскурсовод:

- Ні. Це сталося набагато раніше ...

Коротше, висновки до розділу, як у відомій рекламі:

- Якщо не видно різниці, то навіщо платити більше?

СТАВЛЕННЯ ДО НАС, РОСІЯНАМ.

Це дуже складне питання. Причому у нього є два аспекти. Ставлення до нас простих людей, з якими ми спілкуємося, яких ми зустрічаємо на вулицях, і ставлення до Російському громадянинові держави, на територію якого ми ступаємо. Перший момент нам цікавий з життєвої точки зору, але не сильно цікавий для обговорення. Однозначно можу стверджувати, що прості люди, і турки і греки, дуже гостинні. Раді гостям і будь-якого туриста готові розцілувати в усі місця, особливо якщо при цьому зможуть заробити. Люди всі однакові і у всіх одне бажання: їсти послаще, працювати поменше.

А ось міждержавні відносини різняться, як полюси магніту. Візьмемо для прикладу, нещодавні ініціативи по відношенню до туристів з Росії, які виходять від політиків Туреччини і Євросоюзу. Євросоюз я беру, тому що Греція входить до цього об'єднання і всі свої слова і дії неодмінно співвідносить з важливими вказівками зверху.

Як відомо, в Росії повна дупа. Туризм, як вид економічної діяльності наказує довго жити. Падіння продажів обчислюється в двозначних цифрах. Турки бояться відчути це на своїй шкурі, тому на політичному рівні лунають гучні заяви.

- Дорогі Росіяни! Ласкаво просимо. Що? Стало дорого? Ми готові субсидувати авіарейси і знизити ціну в готелях. А ще можемо дозволити в'їзд в країну по загальногромадянських паспортів. Ви тільки приїжджайте ... Нам без Вас, як Вам без нас.

Ось це я розумію, справжня якщо не дружба, то комерційний підхід. Однозначно нам раді, нас чекають. І, чесно кажучи, не хочеться їх обманювати в очікуваннях. Тому на питання:

- А поїдеш ти ще в Туреччину? - Відповідь буде однозначна:

- Так!

Зате віза в Європу тепер буде даватися тільки після зняття відбитків пальців. У всякому разі, розмови такі йдуть. Відчуваєте різницю? Мало того, що ця процедура дуже сильно ускладнить отримання дозволу на в'їзд, так ще й по грошах виходить за всі розумні межі і робить поїздку до Греції економічно невигідною. Це якщо відректися від нематеріальних симптомів. Тому що зняття відбитків особисто мене, як чесну людину сильно ображає. Тобто в Європі заздалегідь прирівнюють мене до татям і злодіям. Щоб коли чого, легше мене ловити було. А як же презумпція невинності?

Чую голос на захист Греції:

- Греція тут ні при чому. Це просто чиновники від Євросоюзу придумали.

Але повірте, це не так. Будь-яка країна, що входить до Євросоюзу, в будь-який момент може накласти вето на будь-яку ініціативу і будь-який закон. Рішення вважається прийнятим, якщо всі країни проголосували «За». Значить, Греція теж голосувала позитивно. Тобто для нас негативно. І що? Невже я повинен до них їхати, якщо мене ніхто там не любить і зовсім не хоче? Прикро, так?

ВИСНОВКИ:

Кому як, але в моєму особистому рейтингу популярності Туреччина перемагає з рахунком п'ять - один. Один бал нараховую противнику виключно заради того, щоб було не образливо програвати всуху.