«Над глибиною»: шокуюче кіно про те, як акули пожирають людей

Австралія, реж. Джералд Рашіонато, в ролях: Джоель Хоган, Джош Поттхофф, Меган Пета Хілл.

сторінка фільму

Троє американців з Каліфорнії - два хлопці і дівчина - вирушили до Австралії, щоб у відкритому океані спуститися в клітці до акул. Але щось пішло не так - і в підсумку вони опинилися у воді з мінімальними шансами на виживання. Через тиждень на дні була знайдена їх камера: хлопці все знімали на відео, щоб згодом змонтувати ролик для участі в конкурсі екстремалів.

Трейлер фільму «Над глибиною: Хроніка виживання»

Згідно зі статистикою, шанс загинути в зубах акули - один на дев'яносто мільйонів; даний фільм присвячений саме цьому рідкісному шансу. Вже вступний титр попереджає глядачів, що картина містить шокуючі кадри, а далі й зовсім звучить «заманюють»: «Я не впевнений, що це треба показувати широкій публіці. Джош знімав все до кінця ».

Родзинка стрічки - саме в цьому «до кінця». Псевдохронікальних картин ми бачили вже багато, «Над глибиною» виділяється серед них присутністю акули (та не однієї!). При цьому головний спецефект таким зовсім не сприймається: творцям фільму вдалося зберегти максимальну природність і тим самим гарантувати публіці чимало хвилюючих хвилин.

Фрагмент з фільму «Над глибиною: Хроніка виживання»

Однак успіх подібного роду робіт залежить не тільки від лякаючою складовою, а й від розповідається історії, від привабливості героїв.

Що стосується першого, то тут оригінального небагато. Вирушаючи подорожувати, друзі спочатку просто мило проводять час, плескаючись в хвилях, зустрічаючись з китами, милуючись заходом в океані і від душі радіючи на влаштованій в їх честь вечірці. По-справжньому все починається лише через півгодини, ну а потім сюжет більш-менш зводиться до того, щоб намагатися триматися групою: кажуть, акули їдять тільки одинаків.

При цьому «хронікально» запис розбавляється крупицях гумору (на самому початку, наприклад, батарея відеокамери сідає рівно в той момент, коли дівчина збирається в душ) і перемежовується лаконічними свідченнями з боку. Але прикро, що на «розігрів» йде значно більше сил, ніж на кульмінацію.

Фрагмент з фільму «Над глибиною: Хроніка виживання»

Герої ж, що проходять на наших очах шлях від радісного передчуття «Завтра в цій клітці будемо сидіти ми» до молитовного «Нас знайдуть, я знаю» і удавано-бадьорого «Головне - зберігати оптимізм», не краще і не гірше інших персонажів фільмів жахів. Джош і Джефф - кузени, Меган - дівчина Джеффа, але змінює йому, як незабаром з'ясовується, з Джошем. Цей любовний трикутник - єдине, що призводить у фільмі хоч до якогось конфлікту крім магістрального, хоча до купи тут додані ще й проблеми з серцем у одного з хлопців.

Тільки ось прислухаєшся до цієї трійці і переживаєш за неї лише до того часу, поки в кадрі не відбувається акт найвищого ідіотизму - настільки нищівної, що після нього нікого з них вже і не шкода. Позбавивши героїв глядацького співчуття, фільм тим самим позбавляється і катарсису, і післясмаку.

Рекламна кампанія фільму «Над глибиною: Хроніка виживання»

Повторюючи сюжетний зачин «Відкритого моря» і залишаючи по ходу справи милі приветики як «Щелепи» ( «Нам би човен побільше»), так і «Ведьме з Блер» (монолог в камеру при нічному режимі), творці картини помітно поступаються своїм попередникам, не вигадуючи нічого принципово нового. І нехай в цілому «Над глибиною» - непогане кіно (чисто технічно воно виконано за канонами жанру досить непогано), перехвалити його ніяк не вийде.